Де країнам Заходу брати літій та іншу сировину?

Останніми роками багато говорять про перехід на відновлювані джерела енергії та про необхідну сировину. У цьому сенсі Малі пощастило з надрами: невдовзі після того, як в грудні торік там запрацювала літієва шахта, нещодавно про початок видобутку оголосила ще одна.

Корисних копалин, у тому числі й критичної сировини, в державах Сахелю - Малі, Нігері та Буркіна-Фасо - багато. Нігер має значні поклади урану, олова, нафти та фосфату, тоді як Буркіна-Фасо може запропонувати мідь, цинк і марганець. У Малі є кілька раніше нерозроблених родовищ нафти. Й усі три країни славляться своїми родовищами золота.

А тепер є і літій: мільйони тонн цієї сировини, важливої ​​для виробництва акумуляторів, очікують на видобуток у Малі. Це ще одна сировина, яка вкрай потрібна Європі для промисловості та енергопостачання.

Антифранцузький, антиєвропейський, антизахідний курс

Та останнім часом ці три країни, колишні французькі колонії, дотримуються антизахідного курсу, особливо недружнього проти своєї колишньої метрополії - Франції. Після низки державних заколотів, які відбулися в період між 2020 і 2023 роками, у всіх трьох країнах до влади прийшли військові хунти. Прагнучи звільнитися від своїх старих партнерів і уникнути санкцій, вони також вийшли із Західноафриканського економічного співтовариства ECOWAS і заснували власний "Альянс держав Сахелю" - AES.

"У цих країнах давно існувало сильне бажання диверсифікувати міжнародні відносини", - коментує DW голова паризького аналітичного центру Sahel CIRES Седік Абба. Навіть після закінчення колоніальної ери економічні відносини із Заходом ніколи не були рівноправними, вважає він. "Умови були виставлені західними країнами в односторонньому порядку. Наприклад, вони встановлювали ціни на сировину, яку купували в африканських країнах. І це сприймалося і сприймається в Африці як несправедливість".

Тепер настали нові часи, стверджує дослідник, який сам походить з Нігеру. Країни Африки знайшли інших покупців на свою сировину: це Китай, Туреччина та Росія. "Африканці стали більш впевненими у собі і вимагають взаємовигідних відносин".

Директор програми щодо Сахелю у німецькому Фонді Конрада Аденауера в столиці Малі Бамако Ульф Лесінґ (Ulf Laessing) сказав DW, що Захід повинен бути готовим до того, що цей недружній курс збережеться і в осяжному майбутньому: "Я не можу уявити, що Малі, Нігер або Буркіна-Фасо повернуться до ECOWAS. Нове об'єднання AES військові правителі сприймають частиною свого суверенітету та легітимності"

Читайте також: Лідери хунт Нігеру, Малі та Буркіна-Фасо офіційно створили конфедерацію

Літій з Малі: у виграші Китай

У Китаї ці нові віяння прекрасно чують, а державні компанії користуються кожною можливістю для видобутку сировини літію, що у попиті.

У грудні китайська державна компанія Ganfeng відкрила літієву шахту Goulamina на півдні Малі. Протягом наступних 23 років тут планується щорічно виробляти 500 тисяч тонн сподуменового концентрату, основного джерела літію.

Компанія надає уряду Малі 30 відсотків акцій шахти, а місцевим малійським інвесторам додатково п'ять відсотків. 65 відсотків акцій залишаться у Ganfeng Lithium, яка заявляє, що має намір суворо дотримуватися нового закону про видобуток корисних копалин, ухваленого урядом Малі в 2023 році, який передбачає ширшу національну участь у стратегічних проєктах з видобутку корисних копалин.

Закон військової хунти Малі про видобуток корисних копалин передбачає, що малійські компанії повинні отримати принаймні 51 відсоток від контрактів, а частина доходу від видобутку корисних копалин повинна використовуватися для фінансування місцевих інфраструктурних проєктів.

Річний дохід шахти Goulamina оцінюють у понад 150 мільйонів євро. Тож не дивно, що лідер хунти Ассімі Гоїта під час відкриття шахти говорив про "стратегічне та щире партнерство".

Читайте також: Інвестиції в технологічну інфраструктуру Африки. Китай уже всіх обігнав?

Африка: дедалі важливіший континент для літію

Китайці на ранньому етапі розпізнали потенціал Африки для виробництва літію: ще у 2023 році голова Ganfeng Ван Сяошен сказав лондонському агентству Benchmark Source: "Ми віримо, що Африка стане наступною гарною можливістю для літієвого бізнесу".

Літієву шахту Гуламіна в Малі вважають шостим за величиною літієвим проєктом в Африці згідно з рейтингом порталу "Battery Minerals Africa". Два найбільші літієві проєкти на континенті розташовані в Зімбабве, третій і четвертий за величиною - у Демократичній Республіці Конго, а п'ятий - у Південній Африці.

Читайте також: Як Африка стала ціллю російської дезінформації й маніпуляцій

Літій, уран, золото - Захід ризикує залишитися з порожніми руками?

Китайські та російські проєкти з видобутку вже роками поступово запускають по всій Африці. Тенденція здається очевидною: західні компанії витісняють з бізнесу, запрошуючи і залицяючись до інших гравців.

У Нігері в червні 2024 року військові правителі відкликали дозвіл на видобуток для так званої шахти Imouraren, однієї з найбільших уранових шахт у світі, у французької державної компанії Orano. Є припущення, що Нігер також може будь-якої миті відкликати ліцензію, надану французам, на урановий рудник Сомайр, на північ від Агадесу. Цей рудник нещодавно забезпечив приблизно 10 відсотків потреб Франції та майже 25 відсотків західноєвропейських потреб в урані.

Поставки урану з Нігеру були суворо обмежені після військового заколоту, каже Ульф Лессінґ з Фонду Конрада Аденауера: "Кордони з Беніном наразі закриті, тому експорт урану зараз неможливий. Порт у Котону, в Беніні, є єдиним, який має на це дозвіл, але після того, як Нігер залишив ECOWAS, порт закрили для нігерської продукції".

Подібна картина й у Буркіна-Фасо: президент Ібрагім Траоре нещодавно оголосив, що ресурси його країни більше не повинні так легко експлуатувати іноземні - іншими словами, західні - консорціуми. Він погрожував взагалі відкликати ліцензії у західних видобувних компаній. Шахти Boungou і Wahgnion, якими керувала британська Endeavor Mining plc, були націоналізовані урядом Траоре у серпні 2024 року. Мовляв, він хотів би взяти гірничу промисловість у свої руки.

Читайте також: МЗС України відкинуло звинувачення щодо поставок зброї до Малі

Поїзд уже пішов?

"Ми ніколи не повернемося до відносин, де домінує одна сторона", - каже Седік Абба з паризького аналітичного центру Sahel CIRES. Але для Заходу, образно кажучи, поїзд ще не рушив, адже західні країни надалі мають певні переваги в країнах Сахелю, які можуть стати в пригоді для бізнесу. Це мовні, культурні та історичні зв'язки, нагадує Абба.

Ульф Лессінґ з Фонду Конрада Аденауера, також дотримується схожої оцінки: наразі спостерігається невелике зближення, особливо між Малі та Європейським Союзом. ЄС щойно подовжив свою місію підготовки поліції EUCAP Sahel ще на два роки. Також є окремі візити з ЄС. "Я вважаю, що Малі та інші країни Сахелю зрозуміли, що не можуть повністю обійтися без співпраці з Європою". ЄС повинен продовжувати підтримувати контакти з трьома країнами AES. Це стратегічно дуже важливо для обох сторін, каже Лессінґ.

Читайте також: Чи ведуть Україна та Росія проксі-війни в Африці?

Роль України зростає на тлі примх африканців?

На тлі підвищеного інтересу ділових кіл до критичної сировини, оглядачі, бізнес та владні еліти неодмінно стежитимуть і за тим, як розвиватиметься план Дональда Трампа щодо угоди з Україною на видобуток таких корисних копалин. "Поклади критичних ресурсів в Україні разом із глобально важливим потенціалом України у виробництві енергії та продовольства є одними з ключових загарбницьких цілей Російської Федерації у цій війні. І це наша можливість зростання", - зазначав ще торік, представляючи "План перемоги", президент України Володимир Зеленський. 

Щодо угоди зі США та й у цілому щодо реалізації цього плану залишається багато запитань. Поки що все на рівні намірів і декларацій. Експерт Центру геополітики Кембриджського університету Джек Елліс каже, що Сполучені Штати могли б ініціювати створення американсько-європейсько-українського інвестиційного консорціуму і очолити його. Метою такого об'єднання стало б залучення приватного капіталу в гірничовидобувний сектор України. Чи зможуть українські надра у перспективі стати частковою альтернативою африканським - на даному етапі говорити зарано.