Екс-депутатка про образ жінки в консервативному ісламі

Deutsche Welle: Про зловмисників, які у новорічну ніч вчинили напад на багатьох жінок на вокзалі в Кельні, мало відомо. Утім, відомо, що вони походять з переважно мусульманських країн. Там парам забороняється триматися за руки на людях, цілуватися, а жінкам слід покривати себе й своє обличчя. Які наслідки має такий суворий кодекс поведінки на образ жінки та на сексуальність чоловіків-підлітків, які походять з цього регіону?

Лале Акгюн: Ніжність, кохання чи близькі стосунки відокремлені від сексуальності. Сексуальність вважається чимось поганим або жорстоким, до неї ставляться терпимо хіба що у шлюбі для народження дітей. Звідси у чоловічих головах виникає уявлення про сексуальність як табу. Натомість у Західній Європі вони переживають щось цілком протилежне. Жінки у публічних місцях тримаються за руки зі своїми партнерами та відверто вдягаються. Для таких чоловіків жінки, які живуть у протилежності до того, чого вчить імам у мечеті, "шльондри", об'єкти бажання та зневаги.

Тож тут конфлікт двох крайнощів: гідна поклоніння, шанована жінка та жінка, не гідна поваги?

Образ жінок в уяві цих чоловіків може бути лише хорошим чи поганим. Жінки - це завжди ті, хто зваблює чоловіків. Одне лише дослівне трактування Корану, згідно з яким жінка варта лише половини чоловіка, унаочнює патріархальну систему ісламу. Ті, хто його сповідують, і досі виходять з того, що іслам - це не віра, а ставлення до життя.

Сама я мусульманка. Для мене релігія - це щось особисте для моєї душі. А для фундаменталістів - це основа життя. Їм не вдається поєднати свою віру з сучасним світом. Їхня віра пов'язана з системою цінностей та стилем життя, який у VII столітті панував на Аравійському півострові.

Як навіяний ісламським фундаменталізмом образ жінки зміг проникнути в сучасне суспільство?

У ту мить, коли іслам став політичним. У 1980-ті роки не надавали особливого значення фундаментальним течіям. Тоді вважалося, що суспільство має пережити такий розвиток. Тож ми так довго терпіли та нехтували цим, аж поки воно нас не зачепило. Прикладом цього стала стилізація носіння хіджабу як збагачення мультикультурного суспільства. Це - нісенітниця. Хіджаб є ознакою приниження жінки. Той, хто надихає та сприяє такому образу жінки, не має дивуватися, коли чоловіки із тієї ж спільноти розглядають жінок без хустки як " дівчат легкої поведінки".

Тобто через релігійну свободу та толерантність постав паралельний світ?

Релігійна свобода не є паралельним світом доти, доки релігія лишається особистою справою. Але коли релігія політизується та тягне за собою політичні рішення, тоді нам не слід легковажити цим. Саме у цей момент вона втручається у наше життя. Приміром, коли мені як матері треба вирішити, чи піде моя донька в школі до класу, де вчителька носить хіджаб. Чи повинна моя донька отримувати образ жінки, яка має прикриватися одягом від чоловічих очей? Якщо не бачити цього взаємозв'язку, тоді ці молодики, які чіпляються до жінок, постають ізольованим феноменом. Але це не так. Вони - частина загальної проблеми.

Але виховання та прищеплення певного канону цінностей відбувається насамперед не завдяки релігії - це справа батьків. Яку роль відіграють жінки у мусульманських родинах? Чи можуть вони втручатися у цей процес?

Влада чоловіків може зберегтися лише тоді, поки вони зберігають систему. А це можливо лише тоді, коли вони дають жінкам зрозуміти, що система, в якій ті живуть, краща за інші. Жінкам кажуть: "Погляньте, як експлуатують європейських жінок. Вони повинні працювати, народжувати дітей і все робити. А ви можете лишатися вдома, прихорошуватись та радіти поверненню чоловіка ввечері".

Натомість ми, тобто німецьке суспільство, надто сильно підлаштовуємося під уявлення про розподіл ролей в консервативному ісламі. Приміром, коли новоприбулим мігранткам пропонуються курси німецької мови без чоловіків, бо в іншому разі їхні чоловіки не дадуть згоди на їхню участь, це хибний підхід. Цим людям треба дати чітко зрозуміти: якщо вони бажають отримувати вигоди від тутешньої соціальної системи та добре тут жити, для цього вони повинні прийняти суспільні норми.

Хто несе відповідальність за такий консервативний відкат? Люди, ЗМІ, політика чи релігія?

Якщо ви подивитесь, яку ідеологію представляє Центральна рада мусульман (Німеччини. - Ред.), то інтеграція не може здійснюватися через ці спілки. Хіба що, якщо ви хочете погіршити нинішню проблему. Ісламу не потрібні спілки. Такі спілки - відчайдушна спроба політики здобути собі партнерів для діалогу. Якщо політика не розвернеться на 180 градусів і надалі співпрацюватиме з цими консервативними ісламськими спілками, упродовж наступних десятиліть консервативний іслам укоріниться в Німеччині.

Народжена у Стамбулі Лале Акгюн була депутаткою Бундестагу від Соціал-демократичної партії Німеччини з 2002 до 2009 року. Як жителька Кельну турецького походження вона упродовж тривалого часу займається ісламом та фундаменталістськими течіями.