Антиєвропейський тренд
28 травня 2013 р.
У Греції є "План Б", у Великобританії Партія незалежності Сполученого королівства (UKIP), а в Німеччині - "Альтернатива для Німеччини" (AfD). Хоча у всіх цих партій різні політичні контексти, всі вони мають одне спільне. Вони ускладнюють життя Європейському Союзу, а також сприяють змінам клімату в європейській політиці. Вони або показують євро "червону картку", або взагалі виступають за вихід зі спільноти. Ці молоді партії - не поодинокі. Вони - складова частина дедалі більшого критичного до Євросоюзу руху, що живиться з різноманітних джерел і до якого від розчарування і люті через фінансову кризу долучається дедалі більше людей.
Халепа з євро лише додатково посилила тренд євроскептицизму, що окреслився ще під час виборів до Європарламенту 2009 року. За даними опитування вашингтонського Pew Research Center, 45 відсотків опитаних у семи країнах ЄС висловлюють схвалення спільноті. Для порівняння: ще рік тому цей показник становив 60 відсотків. В опитуванні взяли участь близько 7600 людей у Німеччині, Франції, Італії, а також Іспанії, Великобританії, Польщі та Чехії.
Фінансова криза поховала довіру до ЄС, такого висновку доходять оглядачі. Дослідники Pew Research Center заходять у своєму звіті ще далі, вказуючи на те, що вже давно не йдеться про те, чи треба відмовлятися від євро, а про те, що європейська інтеграція загалом послаблюється. Зрештою, ідеться про долю мети політичної єдності Європи. Cеред іншого співробітники дослідницького центру пишуть: "Спроба створити об'єднану Європу, що тривала останні понад півстоліття, стала найбільшою жертвою кризи євро".
Виклик інтеграції
Цей розвиток непокоїть вже протягом кількох років, зазначив в інтерв'ю DW директор Центру дослідження європейської інтеграції боннського університету професор Людґер Кюнгардт. На відміну від Pew Research Center, він не бачить настільки великої загрози євроінтеграції. "Фінансова криза - не екзистенційний виклик інтеграції як такій, це виклик у процесі інтеграції". Антиєвропейські рухи - лише прояв того, що "європейське єднання стає дедалі важливішим і серйознішим, на противагу чому упродовж останніх років з різних джерел формувалося невдоволення".
На думку європарламентарія від Німеччини Ельмара Брока, причини посилення євроскептицизму є глибшими. "Це також пов'язано з тим, що політика загалом має проблему з довірою", - пояснив голова комітету Європарламенту з закордонних справ у розмові з DW. За його словами, це не можна обмежувати лише політикою ЄС. "Демократична політика повинна знову завоювати довіру людей", - вимагає плітик з лав німецького Християнсько-демократичного Союзу.
Антиєвропейський тренд
Останні результати виборів у Європі показуюь, що зупинити антиєвропейський тренд буде складно. На парламентських виборах в Італії наприкінці лютого протестний популістський рух колишнього коміка Беппе Ґрілло здобув велику підтримку. На комунальних виборах в Англії та Уельсі на початку травня антиєвропейська партія правого спрямування завдала серйозних втрат консервативно-ліберальній урядовій коаліції. UKIP здобула найкращий результат четвертої партії після трьох найпотужніших - консерваторів, лейбористів та ліберальних демократів.
Так само і в Німеччині євроскептики набирають популярності. Альтернатива для Німеччини (AfD) може навіть, як припускають, подолати 5-відсотковий бар'єр на виборах до Бундестагу у вересні. В останніх опитуваннях її показник був між двома та трьома відсотками. Хоча це низький результат, але політичні лідери з сильних партій , котрі спершу не сприймали цю конкуренцію серйозно, дедалі нервовіше реагують на нових політичних суперників.
Особливо охоче б загальмували Альтернативу для Німеччини консервативні християнські демократи. Адже у разі невеликого розриву в результатах виборів голоси, віддані за Альтернативу для Німеччини, могли би коштувати перемоги ХДС і ХСС. Альтернатива для Німеччини наголошує, що її заснували колишні члени ХДС. Ці заяви серйозно вирізняють новачків, котрі виступають за відмову від євро, від інших дрібних партій.
Євро і регіональна ідентичність
Утім, про відмову від євро не може бути й мови, застерігає директор Центру дослідження європейськї інтеграції Людґер Кюнгардт. "Внутрішній ринок неможливий без спільної валюти, а спільна валюта не може існувати без спільного політичного союзу з фактично одним європейським урядом",- каже експерт. За його словами, євро - це корсет європейського внутрішнього ринку.
Але йдеться не лише про євро. Криза, очевидно, посилила прагнення до більшої незалежності у деяких регіонах Європи. Приклади цього - Каталонія, Шотландія чи Фландрія. Ельмар Брок каже, що з розумінням ставиться до потреби в регіональній ідентичності, якщо вона не спрямовується проти Брюсселя і не виливається в створення маленьких держав.
Брок звертає увагу на існування небезпеки того, що ворожі до іноземців сили одержать користь від популярності критично налаштованих до ЄС партій. Наприклад, партія UKIP, котра виступає за вихід з ЄС, нині більше переймається питаннями міграції та ксенофобії. "Такі популісти хапаються за тему, яка їм пасує, щоб лякати людей та сіяти ненависть", - каже Брок.
Посилити віру в об'єднану Європу можна було б за допомогою певних заходів. "Можна, наприклад, в усіх парламентах щороку проводити дебати про витрачені кошти і досягнуті результати, щоб доводити до громадськості факти",- продовжує євродепутат. У такий спосіб, на його думку, можна було б запобігти протиставленню національних інтересів європейським.
Політолог Людґер Кюнгардт висловлюється за те, щоб дуже складні контексти щодо системи урядування та регулювання в ЄС зробити зрозумілішими. "За фінансової кризи ми мусили чути багато технічних термінів, які ніхто, крім фінансових експертів, не розуміє",- зауважує він.
Експерт пропонує долати наступ євроскептиків за допомогою символічних акцій, які б знову пробудили захоплення від об'єднаної Європи. Так, наприклад, команди країн ЄС могли б вийти на стадіон під час Олімпійських ігор-2016 у Ріо- де-Жанейро під спільним європейським прапором. Такий простий крок, на його переконання, надихнув би ціле покоління смолодих європейців.