Євро виповнилося 20 років. Чи доживе євровалюта до 30?

На Європейському економічному форумі, що пройшов цього тижня у польському Катовіце, основною темою обговорення стало майбутнє спільної європейської валюти, євро, та Єврозони - групи країн, які замінили свої національні валюти на євро. На форумі значну підтримку учасників отримала точка зору професорки з міжнародної економіки Університету Лондона Бриджит Гранвілл. Вона наголошувала на нагальній потребі подальшої політичної інтеграції 19 країн-членів Єврозони. "Валютний союз потребує політичного союзу, а це означає спільний бюджет", - запевняла вона учасників форуму - європейських економістів та політконсультантів.

Президент Франції Еммануель Макрон у 2018 році запропонував поглибити європейську інтеграцію шляхом створення спільного бюджету Єврозони. Це стало б наступним кроком після заснування Європейського центрального банку (ЄЦБ) у 1998 році, що дозволяє проводити спільну монетарну політику в Єврозоні. Наріжним каменем плану Макрона є посилення  стабілізаційного фонду Єврозони - Європейського стабілізайіного механізму (ESM).

Бриджит Гранвілл зазначила в інтерв'ю DW, що вона не вважає ідею Макрона дуже перспективною. "Але якби його ідею вдалося втілити, це було б дуже небезпечно, подальша економічна інтеграція викликає серйозні занепокоєння, - додала вона. - Без політичного склеювання ви не маєте реального союзу. Але водночас Єврозона сповільнює Європу".

За прогнозами, економічне зростання в країні Єврозони сповільниться у 2019-му, а у 2020 році, на думку деяких аналітиків, в Єврозоні може навіть розпочатися рецесія.

Валютний союз, вважає Гранвілл, це "просто фіксований обмінний курс", який завжди закінчується фінансовою кризою. "Його не можна демонтувати, тільки через кризу та вибух. Чим вони будуть спричинені, я не знаю, але не вважаю, що такий союз протримається наступні 10 років", - зазначила вона. При цьому Гранвілл вказала на результати дослідження, за яким з моменту запровадження євро доходи після сплати податків в Італії знизилися на п'ять відсотків, у Франції - на два відсотка, а в Німеччині у той же час зросли на 19 відсотків.   

Гранвілл вважає, що великим недоліком Єврозони зокрема є те, що Німеччина змушена співпрацювати з країнами, які потребують великих бюджетних витрат, в той час як сама ФРН потреби в цьому не має. "Надто м'яка монетарна політика знищує пенсії, заощадження населення і банківську систему. Тобто немає грошового стимулу. Ласкаво просимо, це - євро," - додала професорка.  

Продовжити рух чи повернути назад?

Крім того, Париж прагне банківського союзу, створення спільних правил та інститутів, які регулюватимуть найбільші банки Єврозони, а також запровадження спільної системи страхування депозитів і механізму, який дозволить підтримувати слабкі банки.

Уряди країн-членів ЄС погодилися наповнити Європейський стабілізаційний механізм (ESM) - фонд у 500 мільярдів євро для стримування коливань на ринку облігацій. Але створення системи гарантування депозитів Берлін не підтримав. Проте дискусії щодо бюджету Єврозони та спільної системи страхування вкладів тривають і досі. Німеччина та інші північноєвропейські країни Єврозони поки не погоджуються тут іти так далеко, як пропонує Макрон. 

Колишній міністр фінансів Німеччини Вольфґанґ Шойбле (Wolfgang Schäuble) також закликав до надання ЄС більшого впливу у визначенні фінансової політики та до відмови від одностайності при ухваленні рішень блоком.

Але вісім північноєвропейських країн не погодилися з цією ідеєю, аргументуючи відмінністю між своєю жорсткою фіскальною політикою та традиційно більш м'якою бюджетною політикою в країнах Південної Європи. Фінляднія, Данія, Ірландія, Естонія, Латвія, Литва, Швеція та Нідерланди минулого року виробили єдину позицію, виступивши проти спільного бюджету та наголосивши на важливості розвитку національних економік. 

Євро шкодить Європі?

Затятий критик євро, депутат Європейського парламенту, член фракції Європейських консерваторів та реформістів Ганс-Олаф Генкель (Hans-Olaf Henkel) навіть вважає, що спільна валюта знищує Європейський Союз. 

"До травня 2010 я підтримував євро, але потім ЄЦБ та Брюссель порушили обіцянки, які вони дали німцям, коли ті погодились відмовитися від німецької марки. Вони обіцяли, що жодна країна не зможе мати борг, вищий за три відсотка її ВВП. Європейська Рада запевняла, що буде карати ті країни, де борг перевищує цей показник. Але цей норматив було порушено 160 разів, і Європейська Рада нічого не зробила", - зазначив Генкель. На його думку, євро завдав значної економічної та політичної шкоди Європі, навіть Німеччині, яка отримала найбільший зиск від запровадження спільної валюти.

Дев'ять країн Європейського Союзу не входять до зони євро, і з них лише Румунія прагне приєднатися. "Чому б це?", - риторично запитує Генкель і зауважує, що ці країни "почуваються набагато краще", ніж більшість країн Єврозони. "Євро є занадто міцним для Італії та Франції. Високий рівень безробіття. Країни не можуть провести девальвацію валюти. Деяким країнам, включаючи Францію, дуже важко здійснити реформи. Але вони не можуть провести девальвацію, аби залишатися конкурентоспроможними", - пояснив Генкель.

Дехто зберігає віру

Утім, відмова від євро це - "неправильно, утопічно та не спрацює", зазначає економіст Світового банку Марцін П'ятковський. "Як і розлучення, це ніколи не закінчиться добре. Спільна валюта - це шлюб. Уклавши його один раз, ми повинні залишатися вірними. Ми можемо зробити шлюб успішним", - вірить він.

На думку П'ятковського, проблема не у самій валюті, а в "безладній політиці" під час боргової кризи, що вразила країни Єврозони від початку 2010 року. "Ми не врятували слабші країни, а просували політику жорсткої економії. Існує декілька ідей щодо того, як підрихтувати Єврозону", - пояснює П'ятковський.

Він вказує на те, що темпи зростання доходів на душу населення протягом останніх 30 років у Єврозоні були на такому ж рівні, що і в Сполучених Штатах, і висловив критику стосовно того, що монетарна та фіскальна політика в Єврозоні не була "достатньо експансіоністською", щоб зупинити кризу.

"Це - політичний, культурний та цивілізаційний процес. Євро впровадили не для того, аби продавати ковбасу Радянському Союзу, а для того, щоб створити об'єднану Європу. Можливо, ми помиляємося, але ми не можемо повернути назад", - впевнений Марцін Пятковський.