Чи можна повертати радіаційно забуднені землі у сільгоспобробіток?
4 квітня 2011 р.
У 2006 році площа радіоактивного забруднення в Україні не перевищувала 100 квадратних кілометрів, стверджують фахівці Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології. За їхніми оцінками, за 35 років забруднення території скоротиться ще приблизно в 7 разів і в Україні не буде більше населених пунктів, де доза опромінення перевищуватиме 1 мЗв/год.
Уже нині на території другої зони обов'язкового відселення, приміром, у Житомирській області, є землі, які за радіологічними критеріями можуть використовуватися в сільському господарстві, каже директор Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології Валерій Кашпаров. «Держава не буде вкладати гроші, аби примусово повернути ці землі в господарське використання. Уся ініціатива йде від суб'єктів господарювання. Якщо комусь вони потрібні, то нехай звертаються до органів влади і обгрунтують, що це йому економічно необхідно і вигідно», - каже Кашпаров.
Працює той, кому вигідно
Кашпаров розповів, що підприємець має надати гарантію, що на цих землях буде вирощуватися чиста, радіактивно незабруднена продукція. Після звернення заявку розглянуть фахівці, і лише після їхньої згоди підприємцю можуть дати дозвіл на експлуатацію цих земель.
За словами директора Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології, в Білорусі практика повернення забуднених земель у сільгоспобробіток досить поширена. В Україні ж поки що лише поодинокі заявки, зокрема в Іванківському районі Київської області. Там за підтримки Євросоюзу була розроблена програма соціально-економічної реабілітації регіонів забруднених після аварії на ЧАЕС.
Валерій Кашпаров наголосив, що питання про повернення в традиційне господарське використання 30-кілометрової зони відчуження біля ЧАЕС не розглядаються, оскільки там розташовані радіаційно-небезпечні об’єкти.
Автор: Лілія Гришко
Редактор: Христина Ніколайчук