Чи мирне співжиття народів у Косово є можливим?

Німецькі тижневі видання аналізують збройні сутички в Косово та коментують ситуацію напередодні парламентських виборів у Грузії.

Про новий спалах конфлікту на Балканах пише газета РЕЙНІШЕР МЕРКУР:

Чи мирне співжиття народів у Косово після кривавих заворушень минулих днів ще є можливим? Як ніколи досі обидва етноси - непримиренні один до одного. Деякі албанці хотіли б найкраще одразу прогнати сербів, які ще залишились у Косово, геть з країни і побачити втіленою в життя свою мрію про велику Албанію завдяки возз"єднанню з Тіраною. Серби, навпаки, і не мислять про те, аби відмежуватись від міфу Косового Поля - колиски сербської нації. Та мирному співжиттю обох народів немає альтернативи. Усі ті, хто зараз нерозважливо шукає вину ескалації в ООН і вимагає негайної незалежності Косова, ігнорують те, що албанці та cерби століттями мирно мешкали поруч. Проблема двох національних груп - заколотники - радикальні націоналісти, які навчають ненависті у своїх громадах,

- зазначає газета РЕЙНІШЕР МЕРКУР і веде далі:

Стримання їхнього впливу і має стати у майбутньому пріоритетом для керівництва ООН та миротворчого контингенту. Звичайно це завдання вимагає терпіння та витримки. Та ті, хто справді розуміється на громадських структурах, побутових звичках місцевого населення та його менталітеті, здатнні визначати ектремістів та вживати проти них заходів. У Мітровіці цього ще досі не вдалося досягнути. Там на Півночі Косово, де минулого тижня розпочалися сутички, за огорожею з колючого дроту в один метр забарикадувався французький підрозділ охорони. Контакти з місцевим населенням трапляються рідко. Заворушення посилили тиск на Організаіцю Об"єднаних Націй, аби найближчим часом прояснити проблему майбутнього Косова в державному питанні. Вирішення проблеми, яке підказують збройні сутички - мало не незалежність при одночасній частковій автономії Сербії - насправді не сподобається ані албанцям, ані сербам, проте може стати альтернативою насильства, - робить висновок РЕЙНІШЕР МЕРКУР.

Журнал ШПІГЕЛЬ коментує ситуацію напередодні парламентських виборів у Грузії, які стануть черговим випробуванням для її президента Міхаїла Саакашвілі:

"Космополітизм" грузина Сталіна, якого колись поважали на всіх теренах Радянського Союзу, робить значною мірою свій внесок у прискорення становленння кар"єр у Тбілісі. Хто проходив практику в західних фінансових інституціях, або, як власне чотири з дев"яти нових міністрів, може представити доказ свого перебування в американській фундації великого спекулянта Джорджа Сороса, той може вже у 30-ти річному віці сподіватися на високу посаду. Міністр економіки Грузії Іраклій Рехвіашвілі після свого півторарічного стажування при Світовому банку провів загалом чотири роки у фундації Сороса. І тепер перед 28-річним фахівцем, який ніколи не працював на жодному підприємстві, постає завдання вивести з кризи розвалену економіку країни, де валовий соціальний продукт на особу становить 634 долари на рік. Досвід керівництва мають лише міністр оборони та міністр державної безпеки - одному 36 років, іншому - 31, вони закінчали відповідно університети у голландському Ґронінґені та американському Гарварді. Багато жителів Грузії почувають себе так, "наче ними керує дитячий садок", нарікає один старший службовець, керівник одного з відділів адміністрації президента, -

пише журнал ШПІГЕЛЬ і продовжує:

Коли в неділю 4,4 мільйона мешканців кавказької республіки обиратимуть новий парламент, то правління Саакашвілі, якого прозивають шибайголовою, непрямо стане на голосування. Якщо він надасть свободу дій князю провінції Абашидзе, то сам втратить авторитет.
Якщо дійде до кровопролиття, то надія на економічне зростання опиниться під загрозою.
У той час, як США в особі свого посла Річарда Міллера, який постійно діє за кулісами, намагаються стати посередником, росіяни, здається, спостерігають за боротьбою за владу у прибережному регіоні неупереджено.
При цьому - воєнна база біля Батумі, яка є у їхньому розпорядженні, - це визначальний важіль. "Вони ж справді не вірять у те, що підрозділи залишатимуться нейтральними у разі серйозного повороту подій", каже Гела Гварішвілі, керівник адміністрації Аджарії. В одному з досьє російських спецслужб йдеться про те, що американці не в останню чергу сподіваються на повалення Абашидзе за допомоги суміші "холодної війни" та майстерності переговорів. Та якщо таки дійде до збройного конфлікту, Аджарія, як кажуть у Батумі, піде вочевидь шляхом провінцій Абхазія та Південна Осетія. Ціною кривавих кривавих боїв на початку дев"яностих вони відмовилися від Грузії. І з того часу, залишаючись офіційно невизнаними в світі, ледве животіють, перетворившися на один з найбідніших регіонів з приєднаною до нього казармою, - зауважує ШПІГЕЛЬ.

Огляд тижневої преси підготувала Маріанна Кавка.