Університетське телебачення - вибратися з підпілля

Університет у Веймарі також має своє телебачення. Студентський канал називається «Студія Баухаус». Однак його виробники не розповідають про життя альма-матер. Телеканал не хоче обмежуватися тільки студентською публікою, пояснив координатор проекту Вольфрам Гьоне: «Ми шукаємо шляхи, які б дозволяли в популярній формі порушувати складні теми зі сфери гуманітарних та соціальних наук – теми, для яких не знаходиться місця на інших телеканалах».

Наприклад, передача «Астроманія». Митець і математик спільно проводять експеримент: чи можна, використовуючи світло зірок, за допомогою телескопу розпалити вогонь? Принаймні, якщо зіркову енергію накопичити в акумуляторі, тоді цієї енергії вистачить для того, щоб запалити газову горілку.

На одному рівні з професіоналами

Передача «Астроманія» цілком може позмагатися з маститими науковими тележурналами. Перш, ніж заходити в студію або брати до рук телекамеру, студенти проходять спеціальні курси з тележурналістики й виробництва телепрограм. «Наша продюсерська структура, звичайно, сильно орієнтується на телебачення, але водночас ми намагаємося інтегрувати в наші передачі мистецькі елементи, які на телебаченні зазвичай не знайти», - розповів Гьоне.

Ось такий винятковий студентський проект. Але скільки людей дивляться такі виняткові передачі? Тут «Студія Баухаус» мало чим відрізняється від інших студентських телеканалів: її аудиторія - це лише вузьке коло фанатів. Причини такої ситуації не в якості програм - технічна й журналістська підготовка, як правило, перебувають на високому рівні. Проблема в тому, що маленькі витвори мистецтва сховані десь глибоко в мережі. Лише той, хто знає про «Студію Баухаус», знає також, що подивитися її передачі можна на університетській веб-сторінці.

Аби про тебе всі знали, треба об'єднуватися

Професор Лейпцизького університету Рюдіґер Штайнметц вирішив покласти край такому животінню в підпіллі. І він сподівається, що знає, як це зробити – за допомогою загальнонаціонального університетського телеканалу. До 2010-го року професор хоче об'єднати в такий спосіб 18 студентських проектів, дивитися які можна буде в Інтернеті, а також в окремих кабельних мережах. Таким чином розпорошені програми перетворяться на відому марку, мріє Штайнметц.

Марка «Університетський телеканал» передбачатиме також спільну програмну редакцію зі штаб-квартирою в Лейпцигу. Через неї пропускатимуться всі пропозиції, і редакція також розподілятиме замовлення на виробництво телепродукції. У «Студії Баухаус» такі плани зустріли з великою порцією скепсису. «Спільна марка завжди означає уніфікацію, а це шкодить якості й передусім індивідуальності», - вважає Гьоне.

Непогана ідея, але багато проблем

Попереду ще дебати не тільки про спільну презентацію, але й про зміст передач. Студенти надають перевагу іншим темам, ніж керівництво вищих шкіл. Тут наштовхуються одне на одного журналістська свобода й прагнення вдалого маркетингу. Враховуючи всі ці проблеми, можна сказати, що загальнонімецьке університетське телебачення поки що залишається лише мрією. Крім того, ще слід з'ясувати, чи взагалі готові університети, які конкурують між собою, виділяти гроші на такий спільний проект.

Автори: Максімілан Ґроссер/Володимир Медяний
Редактор: Євген Тейзе