1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Україну люблю, незважаючи на політичні перипетії і економічну кризу" - настрої на вулицях Львова

24 серпня 2010 р.

Для львів’ян свято Незалежності України надалі залишається одним із найбільших державних свят. Святом духовного піднесення і очікувань на краще майбутнє.

https://p.dw.com/p/OuBV
Фото: picture-alliance / dpa

Львівщина святкує День незалежності майже тиждень. З урочистими церемоніями, піднесенням державного прапора, покладанням квітів до пам’ятника В’ячеславу Чорноволу. Чимало львів’ян, одягнувши вишиванку, виходять у центр міста. Ось що вони думають про це свято:

„Для мене – це так як свято моєї товаришки, бо ми із „незалежністю” – однолітки. Це велике свято, хоча є і мінуси, бо влада не використовує цю незалежність. Державні діячі у минулому робили більше для країни. Для мене це є ще однією нагодою одягти вишиванку і потішитися за те, що маємо можливість вільно діяти. Це свято духовного піднесення. Я не патріот, який може бити себе у груди, алея люблю нашу країну, наші звичаї і фольклор, місто, де я живу”,- каже студентка Уляна.

"Львів піднявся, як цунамі, і дав нам хвилю"

Lemberg
Львівські скульптури античних богів вбрали у вишиванкиФото: DW

„Це є одне з найбільших свят у моєму житті, ми одягаємо вишиванки і йдемо у центр. Ми відвідуємо всі місця, де є концерти, і святкуємо ще більше з надією на майбутнє”,- розповіла лікар Руслана.

А ось що каже пенсіонер Василь, який приїхав у Львів з Дніпропетровська задля святкування Дня незалежності:

„Я спеціально приїхав з онукою подивитися, як святкують, бо був тут 20 років тому, і бачив, як Львів піднявся, як цунамі, і дав нам хвилю і ми стали незалежними. Це моє життя, незалежність для мене – все. Бо коли вона незалежна – вона вільна, а раб нічого не може. Я одягаю вишиту сорочку, виходжу і показую у Дніпропетровську, що я незалежний українець.”

"Почуття, що державне свято, немає"

Утім, з поміж десятка опитаних знайшлася і відмінна думка:

„Ми будемо святкувати, але почуття, що це державне свято – немає. Це не країна для людей. Економічні проблеми, святкувати немає що”,- каже юрист Людмила.

„Для мене – це свято душі, і у моїй сім'ї воно завжди щиро святкується. Ми завжди переживали, що робиться у нашій країні. І святкуємо щороку по-різному”,- розповідала пенсіонер Наталія.

„Хто є свідомим українцем, повинен розуміти, що країна народилася заново. Свято відроджується щороку більше, попри всі перипетії з владою – це все минуче. Ми маємо бачити у цьому промисел Божий”,- зазначив отець Іван.

Ось що думає про свято учень 11-го класу Остап:

„Для мене як для патріота – це велике свято. Ще раз нагадуєш, що ти українець, починаєш гордитися своєю державою. Я свою Україну люблю, незважаючи на політичні перипетії і економічну кризу. Вона одна - ненька Батьківщина і вона – найкраща”.

Думки громадян записала: Галина Стадник
Редактор: Захар Бутирський