«Україна не зникла з американського радару»
20 липня 2009 р.
Deutsche Welle: Пане Вілсон, нещодавно президент США Барак Обама відвідав Росію, але до України не завітав, як це інколи робили його попередники. Натомість він направив до Києва свого заступника Байдена. Чи це спроба не псувати відносини з Кремлем, які Білий дім намагається «перезавантажити»?
Ендрю Вілсон: Чимало українців сумують за 1990-ми, коли був такий формат візитів, і коли комісія Кучма-Гор співіснувала з комісією Гор-Черномирдін. Хоча, звичайно, ставлення ніколи не було однаковим. Поки що зарано очікувати такого ставлення від адміністрації Обами. Проблеми є в обох сторін, передусім в України. Не ясно, з ким спілкуватися, поки не буде чіткого переможця президентських виборів у січні…
В України навіть немає міністра закордонних справ…
Так. Тобто, навіть на рівні інституцій неможливі рівноцінні контакти. Можливо, пізніше Україна зможе домогтися від Вашингтона особливого ставлення, але поки зарано на це сподіватися.
Наскільки Україна взагалі важлива для адміністрації Обами?
Давати оцінки поки зарано. Проблема Вашингтона полягає в тому, що кадрові зміни в держдепартаменті тривають дуже довго. Що стосується пріоритетів зовнішньої політики, то Обама успадкував від адміністрації Буша чимало проблем, що вимагають негайного вирішення, а часу обмаль. Тобто Україна важлива, але не так, як це було в 1990-ті роки.
Здається, що Обама не хоче демонструвати підтримку України так відверто, як це робив Джордж Буш. Ви згодні?
Поки що зарано для таких оцінок. В Москві Обама двічі зробив дуже сильну загальну заяву про принципи територіальної цілісності, загадавши Україну. В приватному колі він зробив більш сувору заяву: якщо Росія вважає, що в неї є незавершені справи в Грузії, то зараз не час їх вирішувати. Це справедливо і для України.
Повернемося до Байдена. Яка буде головна ідея його візиту?
Розвіяти побоювання української еліти щодо метафори про «перезавантаження» у американсько-російських відносинах, яку занадто часто вживають. Існують побоювання, що це передбачає переговори без залучення ключових країн у Східній Європі, не лише України.
Байден скаже, що такі побоювання не виправдані?
Звичайно, вони не виправдані. Завдання Байдена – запевнити, що Україна не зникла з американського дипломатичного радару, що Америка досі підтримує свободу вибору в українській зовнішній політиці. Це включає бажання вступити до НАТО в довгій перспективі. США це підтримають. Крім того, на тлі наближення президентських виборів в Україні в січні Байден також зустрінеться з багатьма політиками.
Візит відбувається через рік після війни на Кавказі. Тоді багато говорили, що Україна може стати місцем нового конфлікту з Росією, можливо, навіть збройного. Чи ці побоювання досі актуальні?
Є чимало небезпечних аспектів, ризикованих сценаріїв. Воєнний конфлікт маловірогідний. Серед потенціальних прихованих мін – рухи Чорноморського флоту, газові виплати, плани України вступити до НАТО.
До речі, НАТО. Ви думаєте, що Обама не просуватиме це питання так активно, як це робив його попередник?
Наполягаючи на праві України самостійно вирішувати це питання, думаю, що Обама виходить із того, що Україна не ставитиме це питання в найближчому майбутньому. Найактивніший пронатовський кандидат – це президент Ющенко, але його позиції слабкі. Прем’єр Тимошенко позиціонує себе в кращому випадку нейтрально, екс-спікер Яценюк ще не визначився, а лідер опозиції Янукович – проти. Тобто тут більше йдеться про підтримку процесу, який у майбутньому можна буде відновити.
Розмовляв Роман Гончаренко
Редактор: Євген Тейзе