Сталевий кожух Novarka для ЧАЕС: „час покаже, чи було це вірне рішення”

330 мільйонів євро буде виділено на побудову нового укриття над зруйнованим реактором на Чорнобильській АЕС. Після складного тендеру перевагу віддали варіанту, запропонованому консорціумом під назвою Novarka. До нього крім французьких, входять ще українські та німецькі фірми. Споруджуватися має конструкція зі сталі заввишки 100 метрів і діаметром 250 метрів. Такий „сталевий кожух” має, як розраховують фахівці, протриматися сто років. На будівництво нового укриття над першим саркофагом чекали майже двадцять років. Чому все тривало так довго, пояснює Балтазар Ліндауер з відділу ядерної безпеки ЄБРР:

„Дуже довго тривав цей процес, поки вдалося визначити правильний підхід до цієї проблеми. Звісно, витрачається багато часу й на вирішення організаційних питань”.

Будівництво нового укриття над зруйнованим чорнобильським реактором може розпочатися вже наступними місяцями, після того, як у вересні між українською стороною та консорціумом Novarka будуть владнані й підписані усі умови співпраці. Сам процес спорудження нового укриття, за попередніми розрахунками, триватиме чотири роки. Про переваги нової конструкції Балтазар Ліндауер зауважує:

„Головна задумка полягає в тому, щоб нове укриття захищало зруйнований реактор від проникнення в нього ззовні води. Воно ж має перешкоджати витоку радіоактивно зараженого пилу та матеріалів. Водночас новий саркофаг створить безпечніше оточення для майбутніх робіт з демонтажу”.

Українські екологи вважають, що підписана у вівторок угода є одним з кроків до вирішення проблеми подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Зокрема, заступник голови Національного екологічного центру України Юрій Урбанський сказав „Німецькій хвилі”:

„Це проміжний крок, який дозволить виконувати роботи на старому саркофазі, що був побудований безпосередньо після Чорнобильської катастрофи”.

Олексій Пасюк, фахівець з питань ядерної енергетики Національного екологічного центру України, характеризуючи обраний для реалізації проект консорціуму Novarka, каже:

„У вирішенні питання зруйнованого реактора на Чорнобильській АЕС важко сказати, який проект є найкращий. Адже йдеться про надзвичайну ситуацію, і досвіду будівництва такого роду об’єктів ще практично ні в кого в світі немає. Тільки час зможе показати, чи було це рішення найкращим”.

Однозначно позитивним моментом нового укриття екологи називають те, що воно створить відповідні умови для робіт з переведення зруйнованого саркофагу в безпечний об’єкт. А от перепоною для реалізації всього проекту з убезпечення зруйнованого реактору й надалі залишається сусідній з ним, вцілілий під час аварії реактор, розповідає Олексій Пасюк:

„В третьому реакторі, який має спільну стіну зі зруйнованим четвертим, все ще залишається паливо, тобто його не можна назвати зупиненим. Вилучення ж цього палива затримується тому, що все ще немає сховища для захоронення відпрацьованого палива”.

Таке сховище мало бути готове 2001 року, але з відповідним проектом, який до речі втілювала також фірма французького походження, виникли значні проблеми як змістовного, так і фінансового характеру. Розповідає Юрій Урбанський:

„Були прорахунки як з боку французів, так і з боку адміністрації Чорнобильської станції, і також був неналежний контроль з боку донорів, зокрема й з боку ЄБРР. За рахунок цього були втрачені дуже значні кошти. Фактично було майже збудовано сховище, в яке нині неможливо завантажити відпрацьоване паливо”.

Зараз варто сконцентрувати зусилля передусім на тому, щоб активізувати роботи з розвантаження пального з третього блоку Чорнобильської АЕС. Загалом же, резюмує Урбанський, у людства немає достатнього досвіду у поводженні з атомною енергетикою. А проблеми, які виникають в ході експлуатації атомних реакторів, зазвичай відсуваються „на потім”.