Південноафриканська «показуха»

Через півроку в Україні та Польщі пройде європейська першість з футболу. Щонайпізніше тоді чемпіонат світу, що пройшов у Південно-Африканській Республіці 2010 року, остаточно стане історією. Принаймні для футбольних фанатів. Однак не для мешканців ПАР.

Уряд у Кейптауні з усіх сил намагався приховати темні сторони підготовки країни до футбольної першості. Мало хто знає, що перед початком турніру багатьох південноафриканців відселили у заледве пристосовані для життя притулки – подалі від стадіонів та туристичних центрів. Гості футбольної першості не повинні були побачити бідність та погані умови життя пересічних південноафриканців.

Однак тимчасові притулки перетворилися на постійне місце проживання. Відселені туди люди живуть там і понині, уже без надії на краще. Це при тому, що уряд, переселяючи їх сюди, зобов'язався забезпечити їх житлом. Мешканці тимчасового табору нібито стоять у черзі в урядовому списку претендентів на нерухомість. Однак у те, що житло коли-небудь з'явиться, уже мало хто вірить.

Без країни, без домівки, без права голосу

«Без країни, без домівки, без права голосу!» - такі гасла вигукували перед будівлею парламенту у Кейптауні демонстранти. Серед них також Ґофі Макепе. 22-річний молодий чоловік мешкає в тимчасовому таборі на околицях столиці. Ґофі разом із сім'єю примусово переселили туди напередодні футбольного турніру.

«Чому ми повинні йти на вибори, якщо в нас немає навіть домівки. Адже цю діру, в яку нас поселили, язик не повертається назвати житлом. Це крихітні будиночки з тонкої бляхи. Настільки тонкої, що всередину можна проникнути за допомогою відкривачки для бляшанок. У кожному з «помешкань» живуть по чотири родини. Без туалету. Сьогодні ми прийшли до парламенту, аби сказати владі, що ми хочемо отримати гідне людини житло», - каже Макепе.

Табір, у якому він мешкає, розташований одразу поруч із кейптаунським аеропортом. Сталевого кольору бляшані коробки, які використовуються як тимчасові помешкання, простягаються довгими рядами. На піщаних дорогах валяються порвані пакети зі сміттям, яким граються діти. Підлоги в таких домівках взагалі немає. Стіни з тонкої бляхи. На 18 квадратних метрах живуть до 15 людей. Улітку в таких будинках нестерпно спекотно. Узимку до помешкань затікає вода.

Уряд обманув?

Це зовсім неприйнятні умови для життя, розповідає Берн, яку разом з донькою та чоловіком теж примусово переселили до цього табору. Раніше вони жили у халабуді, яку своїми руками збудували обабіч дороги. «Уряд боявся, що туристи приїдуть і побачать, як погано живуть люди в нашій країні. Влада з усіх сил намагалася завадити тому, щоб туристи побачили бездомних людей або тих, що мешкали в бідних бараках».

Тимчасовий табір на околицях Кейптауна планувався лише як тимчасове рішення проблеми. Однак нині він перетворився на свого роду постійне місце проживання бідних родин та біженців. Щодня сюди заселяють нових і нових мешканців. Часто-густо тут стаються крадіжки та бійки. Усім промишляють банди. У мешканців табору наростає протест. Вони вважають, що уряд їх просто обманув.

Автори: Йорґ Поппендік / Христина Ніколайчук
Редактор: Тетяна Бондаренко