Професія моєї мрії - дипломат
13 грудня 2007 р.
Реклама
Прокидаюсь я, як правило, о 6.30. Спочатку обов’язково роблю ранкову гімнастику. Потім приймаю душ, швиденько снідаю і на працю. Часто буває так, що вже з самого ранку треба кудись їхати: наприклад, в аеропорт зустрічати делегацію. Оскільки я відповідаю за чотири федеральні землі – Гессен, Рейнланд-Пфальц, Саар і Північний Рейн-Вестфалія, доводиться долати величезні відстані на машині, поспішаючи на ділові зустрічі в інших містах з бургомістрами, бізнесменами, громадськими діячами. Нещодавно зустрічався, наприклад, з ректором університету в Саарбрюккені. Ми домовилися про співпрацю.
Якщо ж у першій половині дня жодних домовленостей або конференцій немає, тоді о 8.30 я приходжу до генерального консульства. Спочатку переглядаю пошту, яку готує мені секретарка. Приходить багато звернень з політичних, економічних, культурних питань. До нас звертаються не тільки громадяни України, але й німці. Консульська ж документація йде безпосередньо до трьох консулів. Я її не бачу. Переглянувши пошту, я особисто планую різні заходи й зустрічі. Адже двосторонні відносини самі собою не розвиваються, їх треба розвивати.
Через часті відрядження обідати доводиться на швидку руч або в рамках якогось заходу, або десь перекусив сосиску і все. Якщо відрядження немає, тоді на обід я йду додому, де на мене чекає моя дружина, яка мені, до речі, дуже багато допомагає в справах. Хочу зауважити, що робота дипломата передбачає активне залучення до неї також дружини. Нам доводиться багато працювати разом.
Після обіду, як правило, засиджуватися в кабінеті не доводиться. Постійно відбуваються різні форуми, зустрічі, дискусії, прийоми. Додому повертаюсь не раніше 20.00. Часто робочий день, однак, триває значно довше. Якщо мені кудись довелося поїхати – наприклад, до Бонна на форум, присвячений Україні, або до Кельна на відкриття виставки про колишніх підневільних працівників, тоді повертаюсь і о півночі. Оскільки відставні в моєму консульському окрузі великі, буває так, що додому потрапляєш лише о третій або четвертій ранку, а о 6.30 вже знову дзеленчить будильник...
Якщо ж у першій половині дня жодних домовленостей або конференцій немає, тоді о 8.30 я приходжу до генерального консульства. Спочатку переглядаю пошту, яку готує мені секретарка. Приходить багато звернень з політичних, економічних, культурних питань. До нас звертаються не тільки громадяни України, але й німці. Консульська ж документація йде безпосередньо до трьох консулів. Я її не бачу. Переглянувши пошту, я особисто планую різні заходи й зустрічі. Адже двосторонні відносини самі собою не розвиваються, їх треба розвивати.
Через часті відрядження обідати доводиться на швидку руч або в рамках якогось заходу, або десь перекусив сосиску і все. Якщо відрядження немає, тоді на обід я йду додому, де на мене чекає моя дружина, яка мені, до речі, дуже багато допомагає в справах. Хочу зауважити, що робота дипломата передбачає активне залучення до неї також дружини. Нам доводиться багато працювати разом.
Після обіду, як правило, засиджуватися в кабінеті не доводиться. Постійно відбуваються різні форуми, зустрічі, дискусії, прийоми. Додому повертаюсь не раніше 20.00. Часто робочий день, однак, триває значно довше. Якщо мені кудись довелося поїхати – наприклад, до Бонна на форум, присвячений Україні, або до Кельна на відкриття виставки про колишніх підневільних працівників, тоді повертаюсь і о півночі. Оскільки відставні в моєму консульському окрузі великі, буває так, що додому потрапляєш лише о третій або четвертій ранку, а о 6.30 вже знову дзеленчить будильник...
Розмову записав Володимир Медяний
Реклама