Президентські вибори в США - свято брудних технологій?

Оприлюднивши архівні дані, Буш намагається нарешті вийти з-під вогню критики й перейти в наступ. Документи мають покласти край чуткам про те, що в часи війни у В"єтнамі Буш відсиджувався в привілейованій частині національної гвардії. Та насправді матеріали доводять лише одне: Буш нервує. Республіканці втратили впевненість у перемозі. Вони бачать президента, який діє нерозважливо, і вони відчувають, що нова хвиля критики цілить у найуразливіші теми консервативних виборців. Та все ж противникам Буша ще надто рано радіти. Передвиборна боротьба тільки-но розпочинається, - зауважує ШТУТҐАРТЕР НАХРІХТЕН.

НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ продовжує тему:

У боксі є один улюблений ритуал: перед початком поєдинку суперники ображають одне одного. При цьому б"ють, як правило, нижче поясу. Багато того, що тепер повідомляють про політиків США Джона Керрі та Джорджа Буша, нагадує саме цей ритуал... У випадку з Бушем усіх цікавить питання: чому людина, яка оголосила війну Іраку, сама ніколи не була на фронті? У країні, яка тепер щоденно оплакує втрачені солдатські життя, це справжня проблема довіри. Натомість як добре для Буша, що його конкурент саме тепер викликає згадку про Білла Клінтона: залицяльник Керрі нібито мав роман із практиканткою... Не має значення, хто переможе, один переможений вже відомий - це правда. Бо на теми, які справді важливі для майбутнього США, ніхто не звертає достатньої уваги, - занепокоєна НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

До інших подій у світі. Німецька преса продовжує коментувати рішення про початок об"єднання острова Кіпр напередодні його вступу до Європейського союзу в травні. Газета РУР НАХРІХТЕН, зокрема, пише:

На тлі інших драматичних конфліктів тридцятирічний поділ середземноморського острова Кіпр ніколи особливо не хвилював широкий загал. Цей поділ вважався анахронізмом, особливо після завершення конфлікту Схід-Захід та початку об"єднання Європи. Той факт, що тепер об"єднанння грецької та турецької частин острова за федеральним принципом має відбутися в рекордні строки..., цілком можна зарахувати до категорії маленького політичного дива. Особливо, якщо взяти до уваги попередню безкомпромісну позицію обох лідерів - Тассоса Пападопулоса та Рауфа Денкташа, - вважає РУР НАХРІХТЕН.

Газета НОЙЄ РУР \ НОЙЄ РЕЙН ЦАЙТУНҐ аналізує різку зміну політики Туреччини стосовно кіпрського питання:

...Запланований на 1 травня цього року вступ Кіпру до ЄС надав конфлікту нової динаміки. Від моменту затвердження цієї дати багато турецьких кіпріотів, побоюючись запізнитися на європейський поїзд, почали тиснути на свого лідера Денкташа. Та вирішальними стали абсолютно нові пріоритети Анкари. Упродовж десятиліть Туреччина підтримувала Денкташа. Тепер у зовнішній політиці турецького уряду домінує прагнення вступу до Євросоюзу, що призвело до перегляду політики щодо Кіпру. Для багатьох європейських політичних лідерів позиція Анкари у кіпрському питанні є вирішальним тестом для її кандидатури у ЄС. Тепер Туреччина показала, що вона здатна до конструктивної позиції щодо Кіпру, - наголошує газета НОЙЄ РУР \ НОЙЄ РЕЙН ЦАЙТУНҐ.

На завершення - коментар газети ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ, яка повертається до подій навколо загадкового "зникнення" одного з кандидатів у президенти Росії Івана Рибкіна:

Виборча кампанія в Росії набирає ознак ґротеску. З одного боку, президент Путін, очевидно, намагається використати 14 березня для такого собі "демократичного входження на престол"... З іншого - Іван Рибкін з його київським вояжем остаточно виставив на сміх послаблену опозицію. Чому це беззаперечний лідер Путін повинен був настільки боятися суперника рибкінського масштабу, щоб заманити його до Києва, там "накачати" наркотиками, а потім шантажувати? -

запитує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ і продовжує:

Якою б не була справедлива критика чинного президента за те, що він утискає пресу, залякує політичних опонентів і взагалі зневажає демократичні норми, вона не приховує жалюгідного стану російських "лібералів". Але за це несуть відповідальність не тільки Путін та Кремль, а й авантюрні вчинки тих, хто називає себе демократами. Купка противників Путіна мала б відмежуватися від Рибкіна, - радить ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ. Огляд преси підготували Маріанна Кавка та Роман Гончаренко.