Передвиборна реклама в Україні та Німеччині

Інвестувати в політичну рекламу напередодні виборів – логічний крок, який роблять партії як в Україні, так і в Німеччині. Щоправда, німецькі політичні сили витрачають гроші переважно на виробництво реклами. А от розміщення роликів в ефірі регулюється не стільки грішми, як чітко прописаними правилами. Про це – трохи пізніше. Поки ж звернемося до української ситуації.

"... з партій беруть дуже багато..."

Після липневих відпусток українські політики активно розпочали в медіа-просторі кампанії з рекламування своїх партій, та антикампанії з дискредитації політичних конкурентів на позачергових парламентських виборах. Так охарактеризував «Німецькій хвилі» нинішню обстановку президент Академії української преси Валерій Іванов.

Останнім часом провідні телеканали оприлюднили розцінки на політрекламу. Найдорожчий ефір, за даними офіційного вісника Кабінету Міністрів «Урядовий кур‘єр», в «Нового каналу» – до 720 гривень за секунду вечірнього рекламного часу. Найдешевший в каналу «Кіно», який продає секунду свого рекламного часу лише за 53 гривні. Валерій Іванов каже, що в обхід закону, який вимагає, аби ціни на політрекламу не перевищували середні за останні кілька місяців, і далі формуються в непрозорий спосіб:

«Там багато посередників, вони домовляються, як оптовики, з каналами та газетами і з партій беруть дуже багато грошей. Але в нас в будь-якій партії є «офіційна» каса і «чорна» каса. Більшість партій, якраз і проплачують з «чорної» каси за неофіційну рекламу».

Ціла система просування прихованої політреклами в інформаційних блоках, як каже Валерій Іванов, вкрай негативно впливає на фаховість інформаційних програм. За оцінками експерта, рівень збалансованості позицій різних політичних сил на телебаченні сьогодні вищий за часи президентської кампанії 2004 року, але нижчий за парламентську кампанію минулого року:

«Є канали «помаранчеві», є «синьо-білі», оскільки в нас в основному протистояння іде по цій лінії. І якщо сюжети йдуть незбалансовані, де є тільки позиція однієї політичної сили, це дає можливість робити висновок про те, що частина новин просто продається».

За такої ситуації, як вважає експерт, годі сподіватися на рівний доступ до преси всіх політичних сил:

«Це не дає можливості молодим партіям без олігархічної підтримки розраховувати на те, щоб навіть їхня назва була донесена до виборця. Це послаблює перехід України до демократії і залишає нас в цьому авторитарному… сучасному, я ледь не сказав «минулому».

На політичній рекламі не заробляють

Як справи з передвиборною рекламою виглядають у Німеччині, ми попросили пояснити Штефана Міхельфельдера, заступника юрисконсульта громадської телерадіокомпанії WDR. За його словами, всі німецькі партії, офіційно допущені до виборів мають однакові права на трансляцію своєї передвиборної реклами. За ефір на громадських теле- і радіоканалах політичні сили нічого не платять, а приватні компанії можуть вимагати лише сталу суму, що покриває адміністративні витрати. Говорить Штефан Міхельфельдер:

„Заробляти гроші на передвиборній рекламі в Німеччині не можна. Гроші, які доводиться сплачувати приватним телерадіоканалам за трансляцію таких роликів, у дуже багато разів менші за ті, що вони мають за трансляцію комерційної реклами”.

Хоча в Німеччині всі політичні сили й мають рівне право на час у телерадіоефірі, все ж, за рішенням Конституційного суду, щодо довжини цього часу ухвалено певну градацію, в залежності від розміру партії. Штефан Міхельфельдер пояснює:

„Під час останніх виборів до Бундестагу, приміром, це означало, що обидві найбільші партії, тобто СДПН і ХДС/ХСС, мали по вісім трансляцій їхніх рекламних роликів на першому каналі телебачення, а найменші партії, які ще навіть не представлені в жодному із земельних парламентів – по дві. Середні або менші партії, які мають своїх представників у Бундестазі – по чотири ”.

Рекламні ролики політичні сили в Німеччині продукують самі, а телерадіоканали мають контролювати їх зміст на предмет грубих порушень законодавства. Якщо такі помічаються, то керівники ТРК мають право відхилити трансляцію в ефірі. До того ж, Штефан Міхельфельдер виключає можливість появи прихованої передвиборної реклами в ефірі інформаційних програм німецького радіо й телебачення. Зміст таких передач контролюють редакції незалежних ЗМІ, і вони несуть відповідальність за його зваженість і незаангажованість.