1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Норвезький політолог: "Західна політична гегемонія похитнулася, але це не кінець Нобелівської премії"

10 грудня 2010 р.

Старший експерт Норвезького інституту міжнародних відносин Івер Б. Нойманн про бачення з Осло бойкоту низкою країн церемонії вручення Нобелівської премії миру, вплив Китаю у світі та чемність української дипломатії.

https://p.dw.com/p/QVUv
Івер Б. НойманнФото: Norwegian institute of foregin affairs

Deutsche Welle: Пане Нойманн, в Осло сьогодні відбулася церемонія вручення Нобелівської премії миру. Якою є атмосфера у місті, чи засмутило норвежців рішення країн, які заявили, що не візьмуть участь в урочистостях?

Івер Б. Нойманн: В Осло зараз 9 градусів морозу, але з політичної точки зору нічого не замерзає. Атмосфера цілком нормальна. Історії з ігноруванням місцева преса приділяла значну увагу. Зрештою ця премія від державної установи. Але коментарі дуже спокійні, я би сказав. Ніхто не вважає це кінцем престижності Нобелівської премії.

DW: Багато говорилися про причини, які змусили уряди настільки різних країн дослухатися до закликів Пекіна. У чому, на Вашу думку, головна причина?

І.Н. Економічне підґрунтя не можна недооцінювати. Але якщо поглянути на список країн, то одразу впадає у вічі те, що всі вони мають проблему з західною гегемонією зовнішньої політики та системою міжнародних відносин, яку провадив захід останніми роками. Вони не згодні з трактуванням прав людини, як це визначають США та їхні союзники. Я би провів паралелі з тим, що ми вчинили зі Слободаном Мілошевичем. Він мав своє бачення суверенної держави, але його було усунено. Тепер інші країни роблять те ж саме. Ми спостерігаємо зміни у системі міжнародних відносин.

DW:Чому ж, на Ваш погляд, українські дипломати посилалися лише на технічні причини відсутності посла на заході, тоді як у Белграді напряму оголосили про політичну складову ігнорування?

І.Н. Дипломатії вже 500 років...У міжнародних відносинах не треба бути грубим. Достатньо надати якусь причину, знайти шлях надіслати сигнал своєї незгоди з чимось...Тож я не бачу проблеми з тим, що держава напряму не каже про свої наміри. Це частина дипломатичних устроїв. Навпаки, сюрпризом тут стала позиція Сербії.

DW: Чи варто очікувати схожих бойкотів і залаштункових ігор і у майбутньому?

І.Н. Ця ситуація вказує на те, що західна політична гегемонія похитнулася. Захід упродовж десятиліть виносив на порядок денний питання захисту прав людини як пріоритетне. Тепер держави, що розвиваються більше з цим не згодні і вимагають це припинити. Ці держави лише міцнішатимуть, це нова дипломатія XXI століття. Захід має звикнути до думки, що ми більше не визначатимемо правила так, як ми це робили в часи колоніалізму.

DW: А чи адекватною була реакція Єврокомісії, яку також можна потрактувати як політичний тиск на країни, які відмовлялися брати участь у церемонії нагородження? Чи це не вказує на виникнення політичних таборів і сателітів як за часів "Холодної війни"?

І.Н. "Холодна війна" - це цікавий епізод історії. Адже це була ще й ідеологічна війна. Попри розбіжності Радянський Союз і Захід були дуже близькі одне до одного у своєму баченні політичного устрою світу. Натомість сьогодні такі країни як Індія, Китай, Індонезія мають інші традиції, вони несуть за собою тисячорічне (і я не перебільшую) бачення державотворення та візію того, як держава має виглядати. І їхній досвід контакту з Заходом не був надто позитивним. І коли європейці критикують дії китайців в Африці (і там справді є проблеми), але достатньо поглянути 50-60 років назад на наші методи. З історичної перспективи ми повертаємося у XVII і XVIII століття, де існувало декілька центрів впливу. Єдина різниця, що зараз зросла інтеракція і нам треба знайти шляхи співіснування. Це драма політики XXI століття. І нагороджувати спочатку американського президента, а відтак китайського дисидента може бути не кращим шляхом.

DW: Чи будуть якісь дипломатичні наслідки для Сербії і України через їхні початкові позиції?

І.Н. Тут гра зовсім інша, ніж між Китаєм та Заходом. Зрештою Сербія і Україна - це периферія європейської культури. Проблеми триватимуть, але мало зміняться. Навряд чи ця історія стане якимось каталізатором нових проблем.

Інтерв’ю провів Дмитро Каневський
Редактор: Наталя Неділько

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій