Новий радник Меркель: чому його не пускають до Росії?

"Єврофайтер для Меркель", "Містер Європа", "майстер залаштункової гри". Якими лише епітетами не обдаровувала німецька преса Уве Корсепіуса, котрий у середу, 1 липня, очолив відділ "Європа" у відомстві федерального канцлера Німеччини у Берліні. 54-річний чиновник уже працював там з 2006 по 2011 рік, але публікації про нього у пресі пов’язані переважно з роботою у Брюсселі.

Останні чотири роки Корсепіус був генеральним секретарем Ради ЄС, найвищого органу Європейського Союзу. Він керував апаратом з понад 3000 чиновників з 28 країн, готував порядок денний самітів ЄС та відповідав за європейський напрям зовнішньої політики Німеччини.

Як писав 2011 року журнал Der Spiegel, Корсепіус мав "більше влади, ніж більшість міністрів закордонних справ". При цьому високий худорлявий чиновник уникав публічності, воліючи залишатися у затінку. Він називає себе слухняним виконавцем рішень канцлера Анґели Меркель. Більшість німців не знають ані прізвища цього впливового чиновника, ані того, як він виглядає.

Неприємний сюрприз із Москви

Приблизно за місяць до повернення з Брюсселя до Берліна на Корсепіуса чекав неприємний сюрприз із Москви. Він виявився серед восьми німців у списку з 89 європейських політиків та чиновників, котрим заборонили в’їзд до Росії. МЗС РФ назвало це "дзеркальною відповіддю" на санкції, запроваджені ЄС проти російських громадян після анексії Криму.

Поява у російському списку Корсепіуса, схоже, пов’язана саме з його роботою у Брюсселі. Не всі країни ЄС підтримували запровадження санкцій проти Росії через Крим і особливо – їхнє посилення влітку 2014 року на тлі загострення збройного конфлікту на Донбасі. До завдань Корсепіуса як генсека Ради ЄС належали підготовчі переговори та напрацювання єдиної позиції. Це йому вдалося.

Досвідчений перемовник

У минулі роки чиновник не раз доводив, що вміє переконувати та знаходити вихід зі складної ситуації. Його найбільшим успіхом вважають порятунок проекту конституції Євросоюзу, котру 2005 року відкинули на референдумах жителі Франції та Нідерландів. Уже 2007 року Корсепіусу, котрий тоді був радником Меркель, вдалося домовитися з іншими країнами ЄС та зберегти основні положення документа. Так з’явився базовий для ЄС Лісабонський договір.

Як це йому вдалося? Можливо, відповідь треба шукати у його біографії. Корсепіус народився 1960 року у тоді ще розділеному Берліні, отримав вищу економічну освіту, працював в Інституті світової економіки у Кілі та у штаб-квартирі Міжнародного валютного фонду (МВФ) у Вашингтоні.

Уже 1990 року, у віці лише 30 років, молодий економіст отримав посаду у міністерстві економіки ФРН за консервативно-ліберального уряду на чолі з Гельмутом Колем (Helmut Kohl). З 1994 року Корсепіус перейшов на роботу у відомство федерального канцлера, де він і залишився після зміни влади, коли уряд соціал-демократів та "зелених" очолив Ґергард Шредер.

Прямий і не завжди дипломатичний

При цьому за Корсепіусом закріпився імідж жорсткого та компетентного керівника, щоправда, не завжди дипломатичного. Відомий випадок, коли він вишпетив одного західноєвропейського дипломата за кількахвилинне запізнення на зустріч. Журнал Сicero описує стиль спілкування Корсепіуса як "прямий, іноді навіть недипломатично відкритий". Цим він сильно відрізняється від Меркель, котра уникає різких слів.

Перші дні і тижні у Берліні Корсепіус, напевне, присвятить кризі у Греції. Але і відносини з Росією та українська криза залишатимуться пріоритетними для радника Меркель. Що стосується України, йому не доведеться довго розбиратися в суті справи. Саме Корсепіус, працюючи у Брюсселі, був причетним до переговорів щодо підписання угоди про асоціацію з Києвом, з якої і розпочалася нинішня криза.