"Спонтанний" візит Назарбаєва у Берлін

Зазвичай про прибуття у Берлін лідерів іноземних кдержав інформують більш-менш завчасно. А от візит президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва відбувся майже спонтанно. Офіційний представник канцлерки повідомив про нього усього за два дні. Утім, у переговорів Назарбаєва з Анґелою Меркель у цю п’ятницю, 9 січня, є своя передісторія.

Передісторія візиту

Почалася вона у неділю, 28 грудня, коли Німеччина насолоджувалася п’ятим поспіль різдвяним вихідним та ліниво планувала святкування Нового року. У цей день співробітники німецьких мас-медіа, які чергували у редакціях, отримали електронною поштою повідомлення з відомства федеральної канцлерки про те, що напередодні Меркель обговорювала телефоном ситуацію в Україні з президентом Петром Порошенком (що не дивно), а також (що стало сюрпризом) з Назарбаєвим.

Наступного дня, у понеділок, під час урядової прес-конференції кореспонденту DW пояснили, що приводом для розмови з президентом Казахстану стало його перебування у Києві наприкінці грудня, і канцлерці, мовляв, стало цікаво дізнатись про його враження від оцінки ситуації в Україні. У ці самі дні в українську столицю навідався білоруський президент Олександр Лукашенко, з яким, утім, Меркель по телефону не говорила. Чому? Виявляється, як випливає з відповіді представника канцлерка, Назарбаєв сам проявив ініціативу.

Усе з'ясувалось у той же понеділок усього кількома годинами пізніше, коли на прес-конференції у Києві Порошенко оголосив про заплановану 15 січня в Астані чергову зустріч на вищому рівні в "нормандському форматі" - тобто, лідерів Росії, України, Німеччини та Франції.

Умови Берліна

Цим самим український президент поставив представників німецького уряду у дещо незручне становище, оскільки Берлін мав намір анонсувати такий саміт в Астані лише тоді, коли підготовка до нього буде завершена.

А процес узгодження позицій просувається повільно і досі не завершився. Проводити зустріч на вищому рівні, не будучи упевненими у тому, що її учасники нарешті зможуть про щось домовитись, в Берліні вважають недоцільним.

Сама Анґела Меркель на прес-конференції в четвер, 8 січня, після переговорів з прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком заявила, що на зустрічі в Астані потрібно досягнути "помітний прогрес" у тому, що стосується реалізації положень Мінського протоколу, підписаного у вересні минулого року.

Вона розуміє, що такий саміт "не зможе привести до виконання з сьогодні на завтра усіх положень Мінського протоколу, але можливо досягнути помітного прогресу по одному з пунктів та розробити надійну "дорожню карту" для інших".

Робочий графік канцлерки

Візит Назарбаєва у Берлін був "неформальним", а тому, пояснили у відомстві федеральноъ канцлерки, прес-конференція за результатами його зустрічі з Анґелою Меркель і не планувалась. Репортери мали можливість хіба що сфотографувати обох перед початком розмови. Тому про її зміст можна лише здогадуватися.

Разом з тим зрозуміло, що про можливу зустріч на вищому рівні в Астані у "нормандському" форматі також йшлося. Це підтверджують джерела DW і в делегації президента Казахстану, і у німецьких дипломатичних колах. Щоправда, результат розмови щодо цієї теми залишається невідомим. У будь-якому разі, названа Петром Порошенком дата проведення такої зустрічі - 15 січня - здається доволі сумнівною.

Весь наступний тиждень у Анґели Меркель уже розписаний по годинах. У другій половині дня в середу, 14 січня, коли їй потрібно було б вилетіти в Астану, щоб встигнути на "нормандський формат", вона прийматиме генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, а ввечері виступить з промовою на новорічному прийнятті німецьких банкірів.

У четвер, 15 січня, канцлерка планує бути присутньою на пленарному засіданні Бундестагу, а потім вестиме переговори з президентом Латвії. Політ у столицю Казахстану в робочий графік Меркель жодним чином не вписується. Чи можна передбачити, що вона його замінить і відмовиться від зустрічі з генеральним секретарем НАТО і латвійським президентом задля участі в саміті в Астані?

Відповідаючи на запитання DW, представник канцлерки Ґеорґ Штрайтер назвав таку дискусію "гіпотетичною", нагадуючи, що поїздки в Астану в планах у канцлерки немає, а через якийсь час додав: "Я думаю, що задля миру в Україні багато людей готові, у крайньому разі, відмовитись від зустрічі з канцлеркою або перенести захід".

Намагання міністрів

Це означає, що шанс хоч і невеликий, але все-таки є. І тепер все залежить від розсудливості та готовності піти на компроміси чотирьох міністрів закордонних справ "нормандського" формату. Цієї п’ятниці вдень вони знову провели чотирьохсторонню телефонну конференцію, намагаючись зблизити погляди щодо проекту документа, який міг би бути представлений на затвердження лідерів Росії, України, Німеччини і Франції.

Анґела Меркель вважає мінський протокол "ключем" до відновлення територіальної цілісності України, до якої у німецькому розумінні відноситься і повернення Криму. А "ключем" до імплементації самого мінського протоколу представник МЗС ФРН Мартін Шефер називає досягнення домовленості щодо демаркаційної лінії чи лінії припинення вогню, яка розділяє території, що перебувають під контролем сепаратистів з одного боку, а України - з іншого.

Суперечливі питання і роль Назарбаєва

Однак лінії, яка була визначена у вересні у Мінському протоколі, більше не існує. Якісь ділянки за минулий час захопили сепаратисти, на інших просунулися вперед українські військові. Отже, потрібно або повертатись до минулих позицій, або проводити обмін територіями.

Є й інші спірні питання, про які йшлось на перемовинах міністрів: проблема доступу гуманітарної допомоги, забезпечення східних регіонів теплом, газом, електроенергією та продуктами харчування, контроль на кордоні між Росією і Україною.

"Все це - складні питання, і мета німецької дипломатії полягає у тому, щоб дійти компромісів, які дозволяють знайти шлях до повної реалізації Мінського протоколу", - заявив у п’ятницю, відповідаючи на запитання DW, Мартін Шефер. "Зустріч на вищому політичному рівні має сенс лише у тому випадку, - додав він, - якщо на ній - а ще краще напередодні - будуть вжиті конкретні кроки у цьому напрямку".

Що стосується ролі Казахстану як приймаючої сторони можливої зустрічі у "нормандському" форматі, то Берлін, за словами Шефера, очікує від президента цієї "великої і важливої країни, сусіда Росії внеску та імпульсів для початку рішення і подолання української кризи".