Медстрахування в Німеччині: славне минуле, сумне майбутнє?

Рік 1883. У Німецькій імперії назріває конфлікт. Робітники незадоволені низькими зарплатами й суворими умовами праці. Вони працюють по 60 годин на тиждень, отримують копійки, а у разі хвороби чи втрати роботи їхнім родинам загрожує зубожіння. Робітники хочуть нового уряду, який би був більш уважним до їхніх проблем. Кайзер Вільгельм Перший та його канцлер Отто фон Бісмарк вирішують запровадити соціальне страхування.

«Я б сказала, що це – соціальне досягнення», - каже Крістіне Ріхтер, представниця Федеральної спілки медичного страхування.

Відтоді діє принцип: робітники і роботодавці сплачують щомісячні внески в страхову касу. Сьогодні це близько 15 відсотків зарплати. У разі хвороби страхування оплачує ліки та послуги лікарів.

Сьогодні 72 мільйони німців (майже 90 відсотків населення) користуються обов’язковим медичним страхуванням. Якщо доход не перебільшує чотирьох тисяч євро брутто на місяць, страхують автоматично. Якщо ж зарплата більша, то закон дозволяє приватне медичне страхування.

Система більше-менш успішно функціонує вже десятки років, хоча критики кажуть, що в Німеччині насправді існує класова медицина. Приватні пацієнти можуть розраховувати на кращі ліки й уважніше ставлення лікарів, а «звичайних смертних» обслуговують як на конвеєрі.

Одна з проблем – технічний прогрес, каже Крістіне Ріхтер:

«За останні 100 років медичний прогрес пішов далеко вперед. Усі знають, що високотехнологічна медицина здатна на диво, але вона не обходиться задарма. За сучасну медицину треба платити».

А грошей бракує. Населення Німеччини старішає, тривалість життя зростає. Медичних послуг потребують дедалі більше пенсіонерів, а страхові каси порожні, бо число платників внесків зменшується.

Тому система медичного страхування в Німеччині постала перед загрозою розвалу. Уже кілька років різні уряди намагаються її реформувати. Чергова реформа набуде чинності наступного року. Але критики вже зараз сумніваються в її ефективності й вимагають змін.