Кіно: жінка як трофей

«Фрау, комм!» - «Жінка, іди сюди!». Що було після цих слів не важко здогадатися. Керовані почуттям помсти за злочини нацистів, радянські солдати масово ґвалтували німкень. Вважається, що лише в Берліні 1945 року жертвами стали близько 100 тисяч жінок. Одна з них Інґеборґ Менц:

«Він потяг мене в підвал, де ми жили, примусив лягти і… потім мене зґвалтували. Потім теж саме зробив інший. Ззовні було чути, як свистять кулі. Я шалено боялася, що він мене застрелить».

Ця тема десятки років була табу і лише віднедавна періодично обговорюється в суспільстві. Цього разу приводом став фільм «Аноніма – історія однієї жінки в Берліні», що виходить на екрани кінотеатрів 23-го жовтня. Режисер Макс Фербербек зняв картину за мотивами однойменної книги, в якій анонімна авторка оприлюднила записи зі свого щоденника. Вони охоплюють період від 20 квітня до 22 червня 1945 року.

Цю книгу називають унікальним історичним документом, оскільки свідчень про зґвалтування німкень солдатами Червоної армії наприкінці Другої світової війни майже немає. Після повторного тиражу в Німеччині 2003 року книжка увійшла до списків бестселерів.

Є у фільми й відносно «позитивний» герой – радянський військовий, який захищав жінку. Говорить Ніна Госс, виконавиця головної ролі:

«Мені потрібно було когось знайти, хто б повернув мені частину гідності. Тобто захисника. Я віддаюся йому, а він захищає мене від інших».

За деякими даними, у Берліні загинули близько 10 тисяч жінок, що стали жертвами зґвалтувань радянськими солдатами. Одних убили ґвалтівники, інші – скінчили життя самогубством. Ті, ж хто вижив, мовчали. Вони соромилося, а суспільство не хотіло знати про їхню долю. Переважна більшість німкень, що завагітніли в такий спосіб, зробили аборт. Інґеборґ Менц не розуміє, чому зґвалтування досі є частиною війни:

«Це драма. Чому? Чому? Це як артилерія чи ППО – частина війни. Мовляв, жінка як трофей – це ж природно. Це чоловіче божевілля».

Роман Гончаренко