1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Коментар: Словесне продовження війни

Драгослав Дедович4 лютого 2015 р.

Вердикт у Гаазі має уможливити примирення. Ні Хорватія, ні Сербія не вчиняли геноциду на сусідніх територіях. Що ж тоді там сталося, запитує Драгослав Дедович.

https://p.dw.com/p/1EVY1
Меморіальне кладовище у Хорватії
Меморіальне кладовище у ХорватіїФото: picture alliance/PIXSELL

Правнича мова може бути надзвичайно сухою. Шовіністичні еліти у тодішній Югославії, що розпадалася, не виявляли жодного наміру винищення "національної, расової, релігійної чи іншої етнічної групи". Не повністю, і не частково. Так постановили переважною більшістю голосів у вівторок судді Міжнародного трибуналу в Гаазі.

Тисячі загинули у сербсько-хорватській війні між 1991-им і 1995-им. Озброєні серби та хорвати вбивали, катували, ґвалтували та виганяли цивільних, якщо йшлося про представників супротивної сторони. У підсумку цілі міста лежали у руїнах. Цілі етнічні групи зникли з регіонів, які вони століттями вважали своїм рідним домом. Але це не був геноцид, як зараз постановили верховні судді ООН.

Повага до злочинців. А до жертв?

Багато "членів однієї групи" (як їх названо у судовому вердикті - Ред.) загинули або ж стали біженцями тільки через свою належність до хорватів чи сербів. Деякі солдати, яких досі вважають національними героями в Белграді чи Загребі, безсумнівно завдали фізичної чи психологічної шкоди цивільним. Сьогоднішнім шанувальникам цих "героїв" про це відомо. За зачиненими дверима вони досі захоплюються своїми героями за їхню "відвагу" - і їм це подобається. Публічно вони стриманіші в своїх оцінках, доводячи, що є шанованими патріотами, які боролися за ідею і не можуть апріорі називатися злочинцями або ж, навіть гірше, вбивцями народу. Якщо це не був геноцид, постає нове запитання. Як називати все те, що коїлося у сербсько-хорватській війні?

Драгослав Дедович, керівник сербської редакції DW
Драгослав Дедович, керівник сербської редакції DWФото: DW/P. Henriksen

Чому стільки громадян мали загинути або ж бути виселеними? Який підібрати термін, щоби описати жорстоку долю жертв? Хто, крім близьких і рідних, - сумує за зниклими безвісти, за безіменними могилами? Чи термін "злочини проти людяності" або ж навіть цинічний евфемізм "етнічна чистка" достатньо влучні у цьому випадку?

Згідно з оцінками, близько півмільйона осіб брали участь у війні в час розпаду Югославії. Багато з них знають про те, як мало значили тоді життя цивільних на боці противника. Ніхто добровільно про це не говорить зараз та й у минулому про це не говорили. Натомість "геноцид" став модним слівцем серед політичної еліти колишньої Югославії та розчарованих народних мас.

Вони злочинці - ми жертви

Вони вчинили геноцид, а ми діяли справедливо, будучи невинними жертвами. Це типовий погляд на події по обидва боки сербсько-хорватського кордону. Перегляд інтернет-форумів колишньої Югославії теж створює враження, що ця думка домінує і що сербсько-хорватська війна може ще й не завершена.

Рішення Міжнародного суду справедливості це не змінить. Було б оманливим очікувати, що Сербія та Хорватія розглядатимуть цей вердикт як поштовх до початку кримінальних переслідувань у власних рядах або ж як поштовх до переосмислення минулого. Натомість кожна країна тлумачитиме це рішення як підтвердження власної невинності і як реабілітацію іншої сторони через юридичну помилку. На жертвах цієї війни знову політично "зароблятимуть" сербські та хорватські націоналісти.

Суперечності міжнародного правосуддя у Гаазі не можуть приховати фактів. Навіть якщо згідно з рішенням геноциду в Сербії та Хорватії не було, величезні злочини були скоєні у ході війни 20 років тому. І вони були навмисно скоєні. Досі судового переслідування зазнали лише деякі представники тодішньої правлячої еліти. І це несправедливо.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою