Коментар: Говорити треба також і з супротивниками
Після чотирьох років вбивств, смертей та руйнувань у Сирії нарешті намітились зрушення в питаннях, які вже занадто довго перебували в глухому куті. Вашингтон вирішив кардинально змінити курс і відмовився від ключових позицій у сирійській кризі, на якій базувалась його політика досі. Вирішальною була вже сама по собі заява міністра оборони Ештона Картера про намір відрядити в майбутньому також наземні війська для боротьби з "Ісламською державою" - передусім в Іраку, але можливо і в Сирії. Але ще важливішою видається готовність Сполучених Штатів залучити до перемовин також одного із центральних гравців сирійської драми - Іран.
Жодного рішення без Москви та Тегерана
Ще цього тижня у Відні пройдуть нові переговори щодо майбутнього Сирії, цього разу - за участі іранського міністра закордонних справи, який сидітиме за одним столом із представниками США, Росії, Саудівської Аравії та Туреччини. Проти цього довгий час виступали насамперед США та Саудівська Аравія. Ще в січні 2014 року США наполягли на тому, щоб генеральний секретар ООН Пан Гі Мун не запрошував Іран до участі в перемовинах щодо Сирії.
Але зростання впливу ісламістів з "ІД", які в своїй діях керуються принципами кам'яного віку, посилені військові операції Росії і передусім повна поразка озброєних та вишколених США сирійських повстанців сприяли тому, що Вашингтон переглянув свої позиції. Тепер у США, схоже, зрозуміли, що коли йдеться про вирішення складної кризи, говорити лише з друзями не допоможе.
Попри те, що Москва і Тегеран розглядають Башара аль-Асада як легітимного президента Сирії, вирішити конфлікт без залучення цих найважливіших союзників сирійського режиму не вдасться. Це може комусь подобатися чи ні, але такою є реальність. Це також означає, що принаймні під час перехідного періоду Асад і надалі залишатиметься при владі. З огляду на 300 тисяч загиблих у сирійській війні з такою перспективою складно змиритись, але альтернативні варіанти не видаються більш привабливими: поміркована сирійська опозиція, про яку так багато говорили на Заході, - радше вигадка, ніж реальність. Опозиція роздроблена на сотні озброєних груп. Вони відрізняються між собою лише ступенем свого релігійного екстремізму, причому "ІД" та відгалуження Аль-Каїди "Фронт Аль-Нустра" - це лише найрадикальніші представники всього цього великого спектру. З іншого боку Асад і надалі користується підтримкою великої частини сирійського населення. Свідченням цьому є той факт, що від трьох до чотирьох мільйонів сирійців, як вимушені рятуватись від бойових дій, шукають прихистку саме в контрольованих Асадом Дамаску та його передмістях.
Три втрачені роки
Та якою б радісною не видавалася нова динаміка в сирійському конфлікті, гіркий осад лишається. Адже досягти зрушень, про які говорять сьогодні, можна було ще чотири роки тому. Принаймні саме так вважає екс-президент Фінляндії Мартті Ахтісаарі. Лауреат Нобелівської премії миру та колишній посередник у перемовинах щодо Сирії у своєму інтерв’ю британському виданню TheGuardianв середині вересня зазначив: 2012-гороку Росія вже пропонувала допомогти Асаду піти у "відставку зі збереженням обличчя". Але США, Великобританія та Франція, за словами Ахтісаарі, на той момент були настільки впевнені в тому, що Асад перебуває незадовго до свого повалення, що вирішили проігнорувати цю пропозицію Росії. З огляду на це екс-президент Фінляндії говорить про втрачену можливість. Зараз лишається лише сподіватися, що "п’ятірка" у Відні не змарнує новий шанс і зробить крок у напрямку до завершення кровопролиття в Сирії.
І ще раз про питання наземної військової операції США у Сирії: таку операцію - якщо взагалі її варто проводити - слід розпочинати лише після консультацій з Іраном та Росією. В іншому разі небезпека прямого зіткнення американської та російської армії є дуже великою. Тоді конфлікт зазнає нової ескалації.