1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Quo vadis, Вірменіє?

24 квітня 2018 р.

Несподівано швидко глава вірменського уряду Серж Саргсян піддався тискові вулиці і пішов у відставку. Однак ще не зовсім зрозуміло, у якому напрямку піде тепер країна, пише Міодраг Шоріч.

https://p.dw.com/p/2wa2h
Карикатура Сергія Йолкіна
"Вірменська пташка" випорхнула із російської годівниці? Карикатура Сергія Йолкіна

Вірмени народ гордий. І на це є причини: протягом тисячоліть та крізь мінливу історію вони пронесли і зберегли свою ідентичність. Вірмени - народ, який першим прийняв християнство. Вірменська діаспора, розсіяна по цілому світу, плекає міцні зв'язки з батьківщиною, забезпечуючи їй економічне виживання. Тепер же вірмени можуть пишатися і мирною революцією останніх тижнів. Тиск вулиці змусив піти у відставку главу уряду Сержа Саргсяна . Але це лише початок змін, в очікуванні яких Вірменія перебуває вже давно.

Де не глянь - корупція

Саргсян належить до групи, що прийшла до влади після війни у Нагірному Карабаху. Відтоді разом із низкою олігархів ця група перебрала на себе політичний і економічний контроль над країною. Чимало з них особисто збагатилися коштом народу. Чому продукти харчування у Вірменії коштують дорожче, ніж у сусідній Грузії? Чому вірменська економіка залишається без інвестицій? Повсюди панує корупція.

Міодраг Шоріч
Кореспондент DW у Москві Міодраг Шоріч

Люди вже довго обурювались. І, зрештою, два тижні тому вийшли на вулиці під проводом безстрашного лідера Нікола Пашиняна. Він проголошує, що Вірменія не може тепер "зупинятися на півшляху". І самої лише відставки керівника уряду буде замало - потрібне прозоре виборче законодавство і нові вибори. Ідеться про усунення від влади цілої мережі підприємців, політиків і посадовців, які перетворили державу на свою дійну корову. І тиск вулиці не має слабшати. 

Пашинян та його соратники мають конкретні плани подальшого розвитку ситуації. Вони реалісти, а не романтики, яким перемога заступила очі так, що вони не ладні глянути у завтрашній день. Вірменська революція прийшла як раз вчасно. 

Офіційно населення Вірменії - понад три мільйони. Але той, хто подорожував країною, знає, що насправді у кращому випадку це два мільйони. Багато сіл спорожніли. Для маленької країни з частково ворожими сусідами - це чималий безпековий ризик. Але хто ж, зважаючи на таке спустошення, засуджуватиме молодих вірмен у тому, що вони вирушають закордон у пошуках кращої долі? Вже давно вірмен у Каліфорнії живе більше, ніж на кавказькій батьківщині.

Покровительство Росії

Деякі стратеги у Вашингтоні вже мріють про зовнішньополітичну переорієнтацію Вірменії. Але такі мрії відірвані від реальності. В осяжній перспективі Росія залишатиметься покровителькою Вірменії. Усі інші твердження нехтують політичними, економічними та культурними фактами. До речі, і бажаннями вірмен теж. З історичних причин вони відчувають особливу близькість до Росії. Це, однак, не означає, що Єреван не може і не хоче розвивати добрі відносини із Заходом. Угода із ЄС від 2017 року слугує цьому хорошою основою. Вона доповнює членство Вірменії у Євразійському Союзі.

Але усі ці угоди не багато варті, якщо люди залишаються бідними. Самі вірмени власними силами мусять створити рамкові умови для збільшення інвестицій, боротьби із корупцією та обмеження впливу олігархів. Відвагу заради майбутнього вони можуть черпати зі своєї історії. Сьогодні вони згадують геноцид свого народу у період Першої світової війни. Так, як тоді вони об'єдналися проти зовнішнього ворога, так і сьогодні мусять об'єднатися проти ворогів внутрішніх. Лише тоді розпочату революцію буде доведено до кінця.

Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.

No comment: демонстранти у Вірменії святкують відставку прем'єра (23.04.2018)