1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

”Зюддойче цайтунг”: існує щонайменше три причини, які спонукають поставитися до Путіна критично, - Чечня, Україна та Юкос

20 грудня 2004 р.

Серед головних тем коментарів у німецькій пресі – німецько-російські міжурядові консультації на найвищому рівні. Крім того, видання продовжують аналізувати ситуацію в Україні. З нагоди візиту президента Росії до Німеччини газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ пише:

https://p.dw.com/p/AM0B
Канцлер Шредер зустрів 20 грудня 2004 року президента Путіна в аеропорту Гамбурга
Канцлер Шредер зустрів 20 грудня 2004 року президента Путіна в аеропорту ГамбургаФото: AP

Під час перебування Володимира Путіна в Німеччині є щонайменше три причини ставитися до нього люб”язно, а саме – розміри Росії, російські енергоносії та російські ракети. Але є також щонайменше три причини, які спонукають поставитися до нього критично. Це – Чечня, Україна та Юкос. Захід має вибір: він може поставити на Путіна, оскільки не довіряє Росії і побоюється ще гіршого після того, як він зійде з політичної арени. Водночас Захід може сподіватися на модернізацію Росії, оскільки він не довіряє самому Путіну і нічого доброго від нього більше не чекає. У німецькій зовнішній політиці щодо Росії першу позицію прийнято вважати прагматичною, прихильників іншої позиції висміюють як мрійників. Може в цьому і є сенс, але не слід забувати, що саме мрійники останнім часом продемонстрували себе справжніми реалістами, -

зауважує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ. Далі газета пише про конфлікт інтересів між Заходом та Росією з огляду на ситуацію в Україні:

Європейський союз вітає розширення демократичного простору, Росія боїться цього. Володимир Путін та його люди зазнали в Україні потужної поразки і пояснюють це втручанням Заходу. При цьому вони мали б шукати причини такого розвитку подій у своїх власних діях, а також в анахронічних спробах зміцнити владу за допомогою залякування. Росія претендує на провідну роль на пострадянському просторі і обґрунтовує це своїми розмірами, ресурсами, а при необхідності і ракетами. Система Путіна хороший партнер для сусідніх автократів, диктаторів та деспотів, але не для людей у цих країнах. Роль Росії знову почне збільшуватися, якщо вона відмовиться від старої величі, - переконана газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ГАНДЕЛЬСБЛАТ коментує продаж на аукціоні акцій дочірнього підприємства нафтової компанії ”Юкос” - нафтовидобувного підприємства ”Юганскнефтегаз” маловідомій компанії ”Байкалфінансгруп”:

Тепер всі гадають, хто ж може стояти за цією маловідомою компанією із сибірською назвою. Називаються дві фірми - газовий велетень ”Газпром”, який контролюється державою, або також пов”язане з Кремлем підприємство ”Сургутнефтегаз”. У будь-якому разі це було б логічно. Кремль не для того з усією силою навалився на ”ЮКОС”, щоб потім цей ласий шматок віддати невідомому аутсайдеру, - вважає ГАНДЕЛЬСБЛАТ.

У газеті ДРЕЗДНЕР НОЄСТЕ НАХРІХТЕН читаємо:

Чи пов”язаний розгром ”ЮКОСа” з демонтажем російської демократії? На перший погляд виглядає, що – так. Навмисне знищення концерну було б у Європі неможливим. Влаштований президентом розпродаж великої частини нафтового концерну є відкритим підтвердженням державного свавілля в економіці. І все ж таки офіційні обвинувачення проти Ходорковського містять переконливі елементи. Але головне полягає в тому, що Ходорковський дозволив собі тричі перейти межу, визначену Путіним. Він взяв участь у будівництві нафтопроводів і поставив тим самим під сумнів державну монополію; визначаючи азіатський нафтовий маршрут, він зробив ставку на Китай, у той час як Кремль надавав перевагу Японії і, кінець-кінцем, він зазіхнув на політичну владу, - аналізує газета ДРЕЗДНЕР НОЄСТЕ НАХРІХТЕН.

І на завершення – про події в Україні. Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ пише, що 28 листопада спецпідрозділам міністерства внутрішніх справ надійшов наказ силою розігнати демонстрантів у Києві. Видання розмірковує, хто саме міг стояти за такою командою, яку службовці, однак, відмовилися виконувати:

Авторами наказу можуть бути кілька осіб: прем”єр-міністр Янукович, президент Кучма або глава його адміністрації Медведчук. (...) У таборі Ющенка схильні припускати, що передусім дві людини могли наполягати на застосуванні сили: глава уряду Янукович та керівник адміністрації президента Медведчук. Роль президента при цьому залишається незрозумілою. Не те, що його намагаються вигородити, але його безпосередньо ніхто не атакує. Вірогідно, Кучма не підтримав прихильників силового варіанту, розмірковує наближена особа Ющенка Олег Рибачук. Таким чином у таборі влади виникла спочатку невелика тріщина, яка згодом розрослася в провалля ненависті між Януковичем та його колишнім наставником Кучмою, - констатує газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Ви слухали огляд німецької преси. Його підготував Володимир Медяний.