Захист клімату: амбіційно, та чи реально?

Якщо дослухатися до експертів міжнародної ради ООН із захисту клімату, яких цього року відзначили Нобелівською премією миру, аби уникнути кліматичного колапсу, на кожну людину у світі повинно припадати лише дві тонни викидів СО2. Задекларована мета звучить вельми амбіційно. Та чи реальна вона?

Фон Штейни – зразкова в плані дбайливого ставлення до довкілля сім’я. Йорґ фон Штейн з дружиною та двома дітьми мешкає у так званому „пасивному” будинку, тобто будинку з низьким споживанням енергії. Це означає, що стіни та вікна настільки добре ізольовані, що помешкання практично не потрібно опалювати. Спеціальна вентиляція постійно видуває спожите повітря, замінюючи його свіжим. При такому провітрюванні свіже повітря автоматично нагрівається від старого. Потребу в електроенергії для пральної машинки, холодильника та музичного центру практично повністю задовольняють сонячні батареї, які висять на зовнішніх стінах.

Власної машини фон Штейни не мають. Шлях на роботу чи за покупками – усе на велосипеді.

„Наша сім’я має справжній велопарк. Кожен має свій велосипед. Коли діти були ще малими, ми користувалися спеціальним причепом. Тепер ми докупили спеціальне пристосування - таке, що одна дитина може сидіти спереду, а одна позаду,” -

розповідає глава сімейства Йорґ фон Штейн. Для далеких подорожей він винаймає авто в найближчому прокаті. Його дружина Петра Майєр уже не може уявити собі життя з власною машиною:

„Тепер це якось само собою зрозуміло. І я не думаю постійно, що, мовляв, супер, це надзвичайно свідомо в екологічному плані. Це просто вже належить до щоденного життя – не мати власного авта. У мене тепер навіть не виникає думки про те, щоб почати користуватися машиною.”

Опалювання та їзда на машині – вважається, що ці фактори найбільше шкодять клімату. Однак не лише це, але й наше харчування спричиняє викиди СО2. Багато продуктів харчування транспортуються до наших магазинів з-за океану. Також тваринницька галузь дуже шкідлива для довкілля. Тому сім’я фон Штейн купує лише екологічні у виробництві продукти, у чому можна переконатися, зазирнувши до холодильника. Йорґ фон Штейн:

„Тут, як ви бачите, немає ковбаси чи м’яса. Молоко, сир, повидло. Раз на тиждень нам приносять набір овочів та фруктів з екологічно чистого фермерського господарства, яке розташоване в нашому регіоні, щоб не доводилося його далеко транспортувати. Це економить нам час на ходіння по магазинам. Такого набору нам вистачає на цілий тиждень.”

Здавалося б, що ще економніше в екологічному плані не можна жити. Чи можна? Робимо тест в інтернеті. Сьогодні чимало інтернет-сайтів пропонують можливість вирахувати індивідуальний для кожного побуту викид СО2. Спершу слід задати параметри. Йорґ фон Штейн вираховує:

„Отже, наша сім’я складається з чотирьох осіб. Ми маємо власне житло, площа помешкання 120 квадратних метрів. Чи „пасивний” наш будинок? Так...”

У графі „опалювання” фон Штейни показали відмінний результат. 100 кілограмів СО2 на рік. Для пересічної сім’ї з чотирьох членів у Німеччині цей показник становить близько 8 000 кілограмів, тобто у 80 разів більше. А от результат у графі „харчування” неприємно вразив фон Штейнів. На них припадає понад 5 з половиною тонн СО2 на рік – лише на тонну менше, аніж середньостатистична німецька сім’я. Йорґ фон Штейн:

„Мушу визнати, показники за харчуванням мене збентежили. Адже ми зважаємо на те, щоб купувати лише екологічно чисті продукти, які походять з нашого регіону, і їмо мало м’ясопродуктів. І попри це наше харчування спричиняє досить великі викиди СО2. Мене це дуже здивувало.”

Йорґ фон Штейн продовжує заповнювати анкету в інтернеті. Там запитують ще про обсяги споживання електроенергії, кількість здійснюваних на рік авіаперевезень, наявність машини. Тут у фон Штейнів чудові показники.

„Так, поглянемо на результат. Наш щорічний викид СО2 становить близько 19 тонн на чотирьох. Це на 24 тонни менше, аніж у середньому серед німців. Однак за стандартами ради експертів ООН ми в сумі мали б спричиняти викиди лише 8 тонн - по дві тонни на людину. Ну що ж, мені тепер дуже цікаво, як вони збираються цього досягти...”