"Забуттю не підлягає" - виставка, присвячена Голодомору в Україні

Пожовклі фотографії, кадри кінохроніки, що зафіксували людський біль й суцільну безпорадність, старенька жіноча вишита сорочка з підкошеного голодом села, добірка газетних статей і пропагандистських плакатів у стилі «соцреалізм» - усе це лягло в основу експозиції, підготовленої Київською міською організацією Всеукраїнського Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса.

Виставка, базуючись на багатьох документах з архівів КДБ, експонатах та ілюстраціях відображає події та атмосферу життя з тоталітарного минулого України. Упорядники приділили велику увагу хронології подій, а також історичним передумовам «великого голоду», зокрема репресіями проти української інтелігенції. Проте, як розповідає один з упорядників експозиції, заступник директора Національного інституту пам’яті України Роман Круцик, виставка не є науковим аналізом, але представляє самі факти:

"Ми собі не дозволяли подати якийсь неправдивий документ. Коли ми зробили виставку й хотіли запустити її на всю Україну, то в Академії наук (її досі вважають радянською) три тижні вивчали цю виставку. Не змогли знайти у ній чогось неправдивого й написали рецензію, рекомендувавши її до вивчення у школах. Так що правдивість ми гарантуємо".

Відвідувачі виставки про Голодомор в Єрусалимі звертають увагу на певну символічність того, що вона відкрилася в „місті трьох релігій” й у місті, де розташований найбільший музейний комплекс пам’яті жертв Голокосту «Яд Вашем». На думку голови Спілки українських письменників Ізраїлю Олександра Дека, саме в Ізраїлі існує добрий ґрунт для визнання геноциду українського народу:

"Знаючи музей "Яд Вашем", знаючи катастрофу єврейську, звичайно ізраїльтянам легко зрозуміти оцю величезну трагедію, коли від 7 до 10 мільйонів людей було загублено в Україні під час голоду".

Водночас, каже Олександр Деко, дуже важливо, щоби цей захід став не останнім. На його переконання, Україні й надалі слід підтримувати й навіть заохочувати суспільний інтерес до цієї проблематики:

"Цей інтерес залежатиме від того, наскільки ми зможемо донести до ізраїльтян те, що відбувалося. Я думаю, що в цьому запорука успіху. Якщо ми нічого не робитимемо, не розповідатимемо ізраїльтянам про те, що відбувалося - вони й не розумітимуть цього. А якщо ми на документах, на фактах, на літературі, на мистецтві покажемо, що надзвичайно багато спільного, звичайно буде порозуміння і злагода".

Як розповів посол України в Ізраїлі Ігор Тимофєєв, за останні декілька років, загальний інтерес до української трагедії постійно зростає. Зокрема в Ізраїлі з’являються публікації про це в місцевій пресі, сюжети на телебаченні:

"Я стверджував би, що ізраїльському істеблішменту, широким верствам населення ця проблема дійсно цікава. Поки ми можемо зустріти живих свідків тих часів. Сьогодні ми на етапі того, щоби продемонструвати людям правду, яка сьогодні відкривається".

Наступного року світове українство відзначатиме 75-і роковини Голодомору. У Києві сподіваються, що до цієї сумної дати ООН врешті ухвалить резолюцію із визнанням Голодомору геноцидом. За словами депутата Верховної Ради п’ятого скликання Олександра Фельдмана, Україна сподівається на те, що й парламент Ізраїлю не залишиться байдужим і офіційно визнає Голодомор:

"Ми зробили достатньо кроків. Не будемо форсувати ситуацію, вона має природно «дозріти». Визнання Голокосту єврейського народу було надбанням усього людства, тому трагедія будь-якого народу потребує визнання інших народів. У цьому є елемент людяності і пам’яті".

Після закінчення виставки, яка триватиме близько місяця, її експонати будуть подаровані меморіальному комплексу «Яд Вашем».