Заборона катування в часи боротьби з тероризмом

Заборона тортур стосується всіх держав. На цьому наголошується і в 3-й статті Європейської конвенцiї прав людини і в 7-й статті Міжнародного пакту про громадянські та полiтичнi права. Жодна країна не має права нехтувати такою забороною або ставити її під сумнів - навiть пiд час вiйни чи у надзвичайній ситуації. Але саме на таку ситуацію посилалися США, коли адміністрація Буша пiсля терактiв 11 вересня 2001 року в боротьбі проти тероризму засумнівалася в абсолютностi заборони тортур.

Винятків не повинно бути

Манфред Новак, спеціальний доповiдач ООН з питань дотримання заборони катування, застерігає: «Наш iсторичний досвiд демонструє, що держави, котрi вiдкидають катування, але у виняткових ситуаціях все ж таки вдаються до тортур, порушують таким чином табу. В такому разі існує загроза, що, як у латиноамериканських країнах 70х рокiв, тортури можуть швидко перетворитися повсякденну практику. Тобто, треба рішуче протистояти будь-якому послабленню заборони на катування».

І хоча катування полiтичних в’язнiв – зараз залишається винятком у світі, США, послабивши таку заборону, створили негативний прецедент, вважає Новак. «Під час поїздок мені, як спеціальному уповноваженому ООН з прав людини, доводиться постійно виправдовуватися, чому я критикую катування в окремих країнах? Адже з тероризмом борються i в Йорданiї, i в Росiї, і в Ιндонезiї, і в Шрi Ланцi. В цих, а також в інших країнах мені доводилося вислуховувати, чому ми їх критикуємо, якщо навіть у США, що належать до iнiцiаторів формулювання прав людини, вiдкрито катують?»

Про визначення поняття «катування» говорить Вольфґанґ Гайнц, експерт Нiмецького iнституту прав людини. При цьому він посилається на Конвенцiю ООН проти тортур: «Головне визначення катування – це «жорстоке та принизлеве обходження». Сюди належить також навмисне заподіяння людині з боку службовців державних структур фiзичного та психічного болю». Це можуть бути працівники державних спецслужб або, як, скажімо, у випадку з Ιраком, приватні служби безпеки, що діють за дорученням уряду.

Відповідати мають усі

Недотримання прав людини можна закинути й країнам-членам ЄС – Польщі та Румунії, які, згідно з дослідженням Ради Європи, також виявилися причетними до порушення заборони катування. Ці країни дозволили Сполученим Штатам утримувати на своїх територiях секретні табори для полонених, яких було захоплено в ході антитерористичної боротьби. «Румунiя та Польща теж несуть співвідповідальність. Адже вони зобов’язалися виконувати міжнародне право і дотримуватися заборони катування. Якщо ж вони дозволяють, щоб на їхній території інші країни утримували своєрідний табір для інтернованих, то вони теж мають нести за це відповідальність», - сказав Гайнц.

2003-го року в США говорили про приблизно три тисячі підозрюваних у тероризмі, яких утримували в місцях, що не підлягають державно-правовому контролю. Нині кількість таких осіб скоротилася до 250. Майбутнiй президент США Барак Обама вже заявив, що хоче закрити табiр для в’язнів на Кубi. При цьому він залежатиме від допомоги «третiх» держав – вони могли б прийняти до себе тих полонених, які виявилися невинними і яким можуть загрожувати нові катування на їхній батькiвщинi. Правозахисні органiзацiї вже звертають увагу на таку обставину.

Спеціальнй уповноважений ООН Новак, однак, очікує більшого, ніж тільки закриття таборів: «Вiн напевно внесе негайні змiни до всiх законiв, указiв та секретних постанов, метою яких було дозволити тортури – особливо з боку ЦРУ. Це стосується й повітряних перевезень викрадених людей. Американські спецслужби діяли тут за активної підтримки деяких європейських держав. Окрiм того, я очiкую вiд Барака Обами, що вiн ретельно розслiдує помилки та злочини минулого, і що відповідальні особи понесуть покарання». Лише в такому разі знову можна буде говорити про абсолютну мiжнародну заборону тортур.