Діти-заробітчани – не рідкість у США

Коли маленький підліток у потертих джинсах та футболці близько шостої ранку збирається на роботу, то він ще навіть не знає, де доведеться працювати сьогодні. 15-річний Естебан живе разом зі своїм 14-річним другом Джілберто та ще вісьмома дорослими чоловіками в старому пошарпаному вагончику, так само як і тисячі інших нелегалів з Мексики. Аби заробити на життя, хлопці весь час проводять на полях у Північній Кароліні, допомагаючи фермерам збирати картоплю.

Навколішки поле за полем хлопці розгрібають голими руками землю у пошуках картоплі. За кожне наповнене відро їм платять 35 центів. Тож, аби зводити кінці з кінцями, треба зібрати не одну тонну картоплі. Для Емілі Дрекідж (Emily Drakage) з неурядової організації NC-Field, яка захищає права неповнолітніх, це парадокс: «Багато хто жертвує своїм дитинством, юністю, освітою, здоров’ям для того, щоб ми мали що їсти. Це іронія долі, що саме вони зрештою не мають жодних шансів на краще життя чи навіть достатньо їжі для себе».

Недолугі закони

За даними Human Rights Watch, щонайменше 43 дитини загинули внаслідок нещасних випадків під час роботи на американських полях з 2005 по 2008 рік. Статистики про поранення взагалі немає, бо що б не сталося, до лікаря діти не йдуть, побоюючись депортації. Закони ж, які мали б захищати майже 500 тисяч дітей, що працюють на американських фермах, не змінювалися з часів до Другої світової війни. Тоді не було нічого протиправного в тому, що діти допомагали на фермі. Як і тоді, за все, що відбувається на полях, відповідальні лише фермери. А оскільки без допомоги латиноамериканських працівників їм не обійтися, то у ретельній перевірці документів вони просто не зацікавлені.

Емілі Дрекідж нарікає, що відчуває себе безпомічною, бо не може допомогти дітям, коли вони хворіють чи, що часто буває з дівчатками, стають жертвами ґвалтівників. «12-річним можна працювати на полі у позашкільний час необмежену кількість годин. У деяких випадках це дозволяють навіть 10-річним, якщо є відповідна записка від батьків. В інших галузях промисловості діти краще захищені», - пояснює Дрекідж діюче законодавство США.

Поки Естебан та Джілберто працюють на полі, у школі неподалік проходять уроки. Проте відвідувати їх мексиканським підліткам ніколи. Обоє розуміють, що без освіти вони не зможуть досягти у житті чогось кращого, проте повертатися в Мексику, аби злиднями ходити до школи, вони не хочуть.

Автори: Міодраг Шоріч / Тетяна Бондаренко
Редактор: Леся Юрченко