Дискусія про елітні університети в Німеччині: першокласні вузи не створити за допомогою декретів

Наміри німецького уряду створити в країні так звані елітні університети викликали неоднозначну реакцію в пресі. Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ у цій дискусії звертає свій погляд, зокрема, до США:

Американські елітні університети мають більший бюджет, вимагають високу платню за навчання та можуть набирати студентів серед найкращої молоді світу. Гроші та свобода - ось їхній рецепт, і одразу стає зрозуміло, що чари соціал-демократів діятимуть недовго. Адже вони зовсім не думають про те, аби забезпечувати умови, необхідні для створення елітних університетів. Не готові вони і перерозподілити кошти на користь науки та освіти й надати вищим навчальним закладам свободу в питаннях бюджету та прийому студентів. А на запровадження платного навчання, принаймні, переконані соціал-демократи взагалі дивляться, як чорт на свячену воду. Отож, СДПН знову припускається старої помилки, вважаючи, що рука держави все вирішить. Однак першокласні вузи неможливо створити за допомогою декретів, - вважає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ВЕЛЬТ теж налаштована доволі скептично:

Здається, що поки що соціал-демократи перестали боятися тільки слова еліта. Для того, аби визначити, наскільки серйозно слід ставитися до їхньої пропозиції, достатньо подивитися на цифри. Федеральний уряд планує видавати на свої елітні університети 70 мільйонів євро. За ці гроші можна наробити трохи шуму: заснувати нові фонди, кілька премій та надрукувати кілька брошур. Проте їх навряд чи вистачить для облаштування першокласного університету. Для порівняння - Стенфордський університет щороку витрачає на своїх 14.000 елітних студентів 2,2 мільярда євро, - наголошує газета ВЕЛЬТ.

ЛЕЙПЦІГЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНГ узагальнює:

Гамбург стане Гарвардом, Штутгарт - Стенфордом: керівництво соціал-демократів прагне, аби й Німеччині перепало трохи блиску зразкових американських університетів. Можна зрозуміти заздрісний погляд на заокеанські розплідники лауреатів Нобелівської премії. Однак сліпе копіювання американської системи доволі непродумане. Адже створення елітних університетів лише тоді матиме сенс, коли вони слугуватимуть дороговказами у цілісній академічній системі, впроваджуваній широкомасштабними, а не поодинокими заходами, - коментує ЛЕЙПЦІҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНГ.

Газета ААХЕНЕР НАХРІХТЕН вважає, що вузам потрібно передусім надати свободи:

Свободи розпоряджатись своїми коштами на власну відповідальність, свободи встановлювати баланс між наукою та навчанням, свободи займати свою позицію у змаганні між університетами-конкурентами, свободи у пошуку студентів та свободи збільшувати платню за навчанння. Ще важливішим є надання більшої свободи тим, про кого власне йдеться: студентам. Надто багато талановитих наукових кадрів розчинились у вирі адміністративної роботи. Прогаяні семестри, зайві дисципліни, черги, аби потрапити на лекцію, - для навчання потрібно перш за все терпіння, міцні нерви та компетентність вирішувати проблеми. Коли вузи та студенти нарешті зможуть самостійно вершити свою долю, тоді й настане кінець безпорадності, - переконане видання ААХЕНЕР НАХРІХТЕН.

До іншої теми. Німецькі газети коментують готовність Північної Кореї відмовитися від своєї атомної програми за дотримання певних умов.

Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ, зокрема, пише:

Про перевірки атомних об"єктів або навіть знищення установок для виготовлення ядерної зброї не йдеться. Та без міжнародних перевірок не можливо досягти домовленості, яка б задовольнила не тільки Сполучені Штати Америки, але й безпосередніх сусідів Північної Кореї. Так, Південна Корея, уряд якої найбільше зацікавлений у розв"язанні атомного питання, не вбачає нічого істотно нового у заявах Пхеньяна. Якщо Північна Корея хоче знайти вихід, то вона має повернутися до столу переговорів та й дотримуватися раніше укладених домовленостей. Політика може бути дуже простою. Аби тільки було бажання до відповідних дій, - зазначає ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

І на завершення - цитата з газети ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ:

Північна Корея - не Лівія, та й Іран - не Північна Корея. Сполучені Штати Америки повинні запропонувати щось особливе: якщо не пакт про ненапад, то, принаймні, врахування інтересів Китаю, Японії та Південної Кореї. На атомному базарі не буває надійних контрактів, а тільки втрачені шанси або ж наближення до успіху, - наголошує ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

Огляд німецької преси підготували Маріанна Кавка та Роман Дубасевич