Дизайн проти хаосу: історія 100-річного протистояння

З моменту появи професії дизайнера її представники намагалися продумати найрізноманітніші аспекти взаємодії продукту з людиною та оточенням. Скажімо, швейцарський офіцерський ніж, розроблений ще в 1921 році, повинен був бути здатним на все - наприклад, порізати хліб чи відкоркувати пляшку вина. Він - один із 150 експонатів виставки системного дизайну в Музеї прикладного мистецтва в Кельні.

Столики "B 9", розроблені Марселем Бройєром в 1925 році, втілюють в собі основне прагнення дизайну того часу: за допомогою сучасних технологій висловити естетику нового суспільства. Крім того це чудовий приклад індустріального раціоналізму: якщо вже придумано один екземпляр, то чому б не випускати його різного розміру? Таким чином у промисловості налагодили виробництво серій предметів.

Система полиць "606" - один з найбільш відомих прикладів модульних меблів 1960-их. Чіткі форми, прямі лінії та простота у використанні, з одного боку, є втіленням порядку у помешканні, а з іншого – дозволяють господарю створити свій власний унікальний інтер’єр. Їхній автор - німець Дітер Рамс – вважається одним із першопрохідців системного підходу в дизайні.

Комбінувати, утім, можна не лише однакові предмети різного розміру. В комплекті з цим телевізором та консоллю 1955 року пропонувалися також радіоприймач та програвач, виконані в такому ж стилі. Їх можна було поставити разом або у різних кутках кімнати. Це один з перших прикладів так званої "програми", коли споживачу пропонували поєднувати та комбінувати одна з одною підходящі речі на свій смак.

Яскраві пластикові дитячі стільчики італієць Марко Дзанусо придумав разом зі своїм німецьким колегою Рихардом Заппером - нині визнаним гуру промислового дизайну. Ці дитячі предмети – певною мірою іграшки для дорослих: завдяки ніжкам, які можна суміщати, стільчики, коли їх не використовують за призначенням, можна складати разом, створюючи композиції різних кольорів, форми та висоти.

З цією легендою системного дизайну знайомі навіть діти. Цеглинки "Лего" увійшли в історію завдяки маленьким виступам, які дозволяють прикріплювати їх одна до одної. На відміну від інших будівельних наборів, з них можна створювати будь-які фігури та композиції. До речі, перші цеглинки 1958 року виробництва можна поєднувати навіть з іграшками з найновітніших наборів конструктора.

Починаючи з 1960-их системний підхід до дизайну домінував не лише в західних школах: на нього орієнтувались також і в НДР, і в країнах східного блоку. Виготовлені в Оберлінді розетки та вимикачі з серії "System 80" - приклад розробок східнонімецьких дизайнерів.

Сумісність предметів та єдиний стиль вимагалися віднині не тільки в окремо взятих вітальнях. Цей набір посуду був розроблений для частого використання великою кількістю людей, наприклад, під час обідів у їдальнях. Предмети підходили один до одного не лише візуально. Один з головних плюсів - придуманий спосіб зберігання: такі чашки й тарілки можна було ставити на полиці високими стосами.

Зовнішній вигляд продукту мав демонструвати покупцю його якість: звісно, бездоганну. Для товарів компанії "Браун" цей месидж було втілено за допомогою чорного й срібного кольорів та лаконічної форми. Таке поєднання придумав представник Ульмської школи дизайну Ганс Ґуґелот. Цей "код", на його думку, транслював образ технічної досконалості.

Такі дизайнерські рішення, як у цьому наборі керамічного посуду на чотири особи "La Boule" ("Куля") від Villeroy & Boch, називають "мікрокосмосом". У мінімально можливому об'ємі закладений максимум вмісту: відразу 19 предметів - від блюдець до супових тарілок.

Система полиць, придумана американським дизайнером Алі Таяром, потрапила в музейні колекції дизайну мало не відразу після своєї появи. Красиві алюмінієві кріплення, висоту яких можна регулювати, - це, за великим рахунком, головний їхній елемент: самі полиці з товстого скла просто розчиняються у просторі.

Утім, невидимими стали не лише речі, а й сам системний дизайн: сьогодні дизайнери працюють, зокрема, й над комунікаціями, зв'язком, передачею даних. Кількість систем, покликаних впорядкувати наше життя, постійно зростає. Проте між собою вони часто несумісні, тож ми змушені викидати старі принтери, купувати нові телефони… Невже у намаганні досягти порядку ми створили ще більше хаосу?