Грузія після "революції троянд": хто стане новим президентом країни?

Події в Грузії, пов"язані зі зміною влади в цій країні, й надалі привертають увагу німецьких тижневих видань. Коментар на цю тему пропонує тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР:

Зруйнована економічна система, загальне зубожіння, величезна заборгованість та постійний страх перед новими замахами на територіальну цілісність,- ці пригнічуючі фактори є характерними для політики кавказької республіки Грузії. Такий стан справ триває з 1991 року, коли Москва хоча і неохоче примирилася з незалежністю Грузії. Отже, чи вдасться цій країні завдяки президентським виборам покласти початок новій ері,-

замислюється видання РЕЙНІШЕР МЕРКУР і продовжує:

На міжнародній політичній арені Грузія вважається зразком держави- невдахи, яка не в змозі забезпечити навіть мінімум державної консолідації. Однією з найбільших перешкод на шляху до розвитку є всюдисуща корумпованість. Той, хто балотується на посаду президента Грузії, має володіти не лише тільки такими якостями як мужність та добра воля. Кандидатів на президентську посаду є багато, але тільки один з них випромінює силу подолати всі перешкоди. 36-річний Міхаїл Саакашвілі є фаворитом після того, як у листопаді 2003 року він змусив піти у відставку грузинського президента Едуарда Шеварнадзе. Зміна влади в Грузії відбулася без кровопролиття. Для більшості політичних спостерігачів тбіліська "революція троянд" є доказом того, що також хаотична Грузія усвідомила деякі правила демократичного ведення гри,- зазначає РЕЙНІШЕР МЕРКУР. Далі тижневик пише:

Добре освічена молода еліта Грузії покладає надії на новий стиль державного керівництва. Це є важливим показником розвитку країни, яку протягом минулих років у пошуках кращого життя залишила численна кількість громадян. Окрім того, на відміну від інших колишніх радянських республік у Грузії навіть під владою автократів сформувалося по-справжньому життєздатне громадянське суспільство. Незважаючи на те, що це суспільство є погано організованим, воно готове зробити свій внесок у відбудову країни,- підсумовує РЕЙНІШЕР МЕРКУР.

До іншої теми. Тижневе видання ЦАЙТ звертається до іракської теми, зауважуючи, що Ірак не зануриться в хаос терору:

Десятки коментаторів наполегливо застерігали перед тим, щоб передчасно піддаватися ейфорійному настрою. Арешт Саддама Хусейна безперечно означає успіх для американців та для президента Джорджа Буша. Однак один лише цей арешт ні в якому разі не покладе край терору в Іраку. Цей факт є безсумнівним. І все ж таки, складається враження, що більша частина європейської громадськості перебільшує розміри існуючої небезпеки, тому що не бажає визнати те, що арешт поваленого диктатора Саддама Хусейна та декого з його найближчого оточення є вирішальним поворотним моментом іракської повоєнної історії. Стабілізація та демократизація Іраку всупереч усім негативним прогнозам та пророкуванням з боку європейців є реальним шансом,-

читаємо в ЦАЙТ. Далі газета веде:

Безперечно терористи завдадуть ще великої шкоди. Можливо загине ще багато солдатів та невинних людей, що вже є достатньо жахливим. Однак, прихильники Саддама Хусейна не зможуть більше впливати на майбутній розвиток Іраку. Арешт Саддама підточив їхню ідеологічну та моральну основу. Окрім того, європейці мають усіма силами сприяти побудові в новому Іраку бездоганної державної судової системи, замість того, щоб наголошувати, що в Іраку диктатор Саддам не може розраховувати на справедливий судовий процес. Не можливо одночасово вимагати якнайскоршої передачі правління державою іракському народові, й з іншого боку мати сумніви з приводу того, що іракці не здатні справедливо засудити їхнього багаторічного мучителя,- резюмує тижневик ЦАЙТ.

Огляд тижневої німецької преси підготувала Людмила Гартунґ.