В Іспанії перепоховали ексдиктатора Франко

Колишній диктатор - "каудильйо" (вождь - Ред.) і генералісимус - Франсіско Франко у четвер, 24 жовтня, був перепохований в каплиці на кладовищі Мінгоррубіо мадридського передмістя Пардо за рішенням іспанського уряду. Тут Франко буде лежати поруч зі своєю дружиною Кармен Поло, яка померла в 1988 році. На цьому ж кладовищі знаходяться могили багатьох державних діячів періоду диктатури. А за три кілометри розташований палац, який довгі роки був офіційною резиденцією Франко.

Після смерті в 1975 році ексдиктатор був похований біля вівтаря вирубаної в скелі базиліки Святого Хреста меморіального комплексу "Долини полеглих". Базиліка, увінчана 150-метровим хрестом, - частина меморіального комплексу, розташованого в лісовому гірському масиві за 60 кілометрів на північний захід від Мадрида. Там поховані майже 34 тисячі жертв громадянської війни в Іспанії 1936-39 років - як прихильників, так і противників Франко.

Перепоховання останків ексдиктатора викликало неоднозначну реакцію в іспанському суспільстві. Акції протесту упродовж останнього місяця проходили як в "Долині полеглих", так і в Мадриді - у штаб-квартирі правлячої Іспанської соціалістичної робітничої партії (ІСРП). А вранці 24 жовтня біля в'їзду в Долину зібралися на імпровізовану месу десятки молодих прихильників Франко. Сотні його шанувальників, які прибули з усіх куточків країни, мітингували за 200 метрів від кладовища Мінгоррубіо - ближче їх не підпустила поліція.

Найсуворіші заходи безпеки під час перепоховання Франко

Перенесення останків було здійснено з дотриманням найсуворіших заходів безпеки. Доступ до "Долини полеглих", як і вхід на кладовище Мінгоррубіо, був заздалегідь заблокований жандармами і поліцейськими, озброєними штурмовими гвинтівками. До них долучилися кінна поліція і кінологи з собаками.

Роботу з ексгумації виконав фахівець з Домініканської республіки - владі не вдалося знайти іспанців для цієї роботи. Після вилучення з могили родичі винесли труну з базиліки на вулицю до автомобіля, а потім вертольотом доставили її на кладовище. Після короткої служби Франко був перепохований в склепі каплиці.

Процедурою перепоховання особисто керувала міністерка юстиції Долорес Дельгадо. Брати участь у перепохованні дозволили лише двом священникам і родичам Франко. Доступ громадськості та журналістам був закритий. Висвітлювати подію дозволили лише державному телеканалу. Але і йому знімати в базиліці процес ексгумації заборонили, як і поховання ексдиктатора на кладовищі.

Протести онуків Франко

Семеро онуків "каудильйо" виступали проти планів уряду. Останні півтора року перепоховання неодноразово відкладалося завдяки їхнім зусиллями. Однак Верховний суд Іспанії, як і Конституційний суд, куди звернулися онуки, став на бік влади. Тепер онуки мають намір оскаржити перепоховання в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

Підстави для цього є, заявив в інтерв'ю DW мадридський адвокат Хосе Луїс Вільякорта. Справа в тому, що законодавство забороняє перепоховання останків без згоди родичів покійного: "А чи був останній диктатором або сміттярем, не відіграє ролі - закон однаковий для всіх".

Адвокат зазначив, що всупереч законодавству родичам Франко не дозволили вибрати нове місце поховання. І це особливо турбує онуків - чи зможуть вони відвідувати могилу діда? Адже каплиця в Мінгоррубіо є державною власністю і закрита для відвідувачів.

Прецедент є - впродовж багатьох років сім'ї відмовляли в можливості відвідувати могилу Кармен Поло. За словами Вільякорти, онуки сподіваються, що європейське правосуддя дозволить їм знову перепоховати Франко. Цього разу - в мадридському соборі Альмудена, в родинному склепі, що є їхньою власністю.

"Крок шляхом демократії"

Мотивуючи своє давнє бажання перепоховати останки Франко, уряд, очолюваний ІСРП, вказував, що "в демократичній країні диктатор, який багато років обмежував свободи іспанців, не може перебувати в шанованому місці, яким є "Долина полеглих". А його перепоховання має стати "великим кроком в подальшому просуванні шляхом демократії". При цьому соціалісти обіцяли виборцям "не допустити будь-якого поклоніння диктатору в майбутньому". За даними останніх опитувань, лівий електорат становить в Іспанії приблизно 40 відсотків від усіх виборців.

Однак і в середовищі лівих перепоховання викликало ентузіазм далеко не у всіх, вважає соціолог Габріела Роспіде. За її словами, в іспанському суспільстві сильні християнські традиції, що вимагають поваги до мертвих. Бліц-опитування, проведене DW серед жителів Мадрида, підтвердило цей висновок. Наприклад, ветеран компартії Хесус Гомес Ромеро вважає, що "з Франко треба було боротися ще за його життя", чого соціалісти, за його словами, не робили.

Ветеран нагадав реакцію легендарної лідерки комуністів Долорес Ібаррурі. Вона жила у Москві, коли дізналася про смерть Франко. Тоді Ібаррурі не виявила радості, а лише обмежилася короткою реплікою: "Нехай земля йому буде пухом!" Згодом, коли в Іспанії вже перемогла демократія, вона виступала проти ідеї перепоховання диктатора.

Чому багато іспанців проти перепоховання Франко

За словами Роспіде, з рішенням влади про перепоховання багато іспанців не погодилися. І йдеться не тільки про людей, які відчувають ностальгію за часами диктатури. У розмові із DW соціолог зазначила, що перепоховання засудили люди цілком демократичних переконань: і ліберали, і консерватори, і особи далекі від будь-яких партій.

Роспіде пояснила позицію незгодних: в основі нинішньої іспанської демократії, яка змінила майже сорокарічну диктатуру в 70-х роках, лежить "національне примирення франкістів і лівих, переможців і переможених в громадянській війні".

Тоді ж було оголошено загальну амністію, і було вирішено не ділити - заради єдності суспільства і громадянського миру - діячів недавнього минулого на "поганих" і "хороших". У перепохованні, за словами Роспіде, багато іспанців побачили порушення цього принципу - бажання соціалістів "покарати" Франко і нав'язати суспільству своє партійне бачення історії.