Бранденбург: із безробітного – в охоронці природи

Жабці аж ніяк не хочеться, щоби її рятували. Щоразу, коли Катрін Мільш намагається її вхопити, зелена тваринка плигає геть. «Жаби люблять виходити на дорогу», - каже Катрін. Їй нарешті таки вдається зловити жабу - особливо великого самця. Жінка кладе його до свого відра: «На теплому асфальті вони почуваються особливо комфортно. Якби не наш захисний паркан, тут щодня б розчавлювали сотні жаб, кротів та саламандр».

Незаймана природа

Катрін та ї колеги зі служби охорони природи встановили в природному парку «Високий Флемінґ» понад 7 кілометрів захисних парканів. Щодня вони з добровільними помічниками обходять захисного паркана, збирають амфібій та випускають їх у водойми подалі від доріг. Адже тут, у заказнику, людина і тварини мають співіснувати гармонічно.

«Високий Флемінґ» - один з п'ятнадцяти так званих великих заказників у федеральній землі Бранденбург. «Бранденбург залюднений не щільно, - каже Катрін Мільш. - Тому тут ще збереглися віковічні, незаймані місцини. І люди їдуть до Бранденбурга, щоби насолодитися прадавньою природою».

Катрін працює охоронцем природи вже 15 років. Вона опікується не тільки бранденбурзькими жабами. Одягнувши спецівку, вона обходить темні соснові ліси, переліски, галявини та поля, обліковує рідкісні види й переконує тутешніх селян відмовитися від застосування небезпечних для дикої природи хімікалій.

Від безробітної до охоронця природи

«Раніше я сама працювала на селі, в одному колективному господарстві, - розповідає вона, кладучи ще одну жабку до свого відра. - За часів НДР ми готували насіння для великих господарств. На тутешніх піщаних ґрунтах ніщо рясно не родить, тому низьку врожайність компенсували величезними площами ріллі. А після розвалу НДР соціалістичні плановій економіці прийшов край». Катрін Мільш втратила роботу і, як багато її колежанок, перебивалася державною допомогою з безробіття. У 1993-му році Мільш отримала роботу в заказнику. «Це як от виграти в лотерею», - каже вона, адже вона любить роботу на свіжому повітрі.

І хоча Катрін Мільш виросла в Бранденбурзі, який вважається серцем колишнього королівства Прусія, про так звані «пруські цноти», як от дисципліна, старанність та почуття відповідальності вона не хоче й чути. «Звичайно, я намагаюся виконувати свою роботу якнайвідповідальніше, - запевняє Катрін Мільш. - Але аж ніяк з так званою «пруською старанністю», а з ентузіазмом».

Дисципліна, старанність та почуття відповідальності

От, наприклад велика дрохва, дуже полохливий від птахів, що виглядає як маленький страус. Вона важить до 18 кілограмів і слушно вважається одним з найважчих птахів у світі. В Німеччині дрохв налічується заледве 110 екземплярів й двадцятеро з них Мільш саме роздивляється у свій бінокль. Самці завзято токують. Вони простягають свої крила вгору й намагаються таким чином справити враження на самок. Катрін Мільш радіє з цього видовища, адже в Бранденбурзі скоро можуть з'явитися кілька маленьких дрохвеняток.