Болгарія: що не міністр, то колишній «кадебешник»
11 березня 2008 р.
Болгарія шокована: один прем’єр-міністр, чотири віце-прем’єри і 25 міністрів урядів країни мають кадебешне минуле. Серед них болгарський президент Георгій Парванов, який працював на зовнішню розвідку НРБ під псевдонімом «Gotze». Особливо багато співробітників спецслужби було в міністерстві закордонних справ та в дипломатичних представництвах: три екс-міністри й 134 заступники. Навіть сьогоднішній посол Болгарії при НАТО в часи соціалізму займався зовнішньою розвідкою.
Кілька тижнів тому список із 108 імен оприлюднили в Інтернеті. Документ став результатом перевірки комуністичного минулого 673 колишніх і нинішніх болгарських посадовців. Займався цим спеціальний комітет болгарського парламенту, попри протести колишньої болгарської компартії. Критикує дії парламенту і Дімітер Іванов, сьогодні бізнесмен і мільйонер, а в минулому – шеф болгарської політичної поліції:
«У преамбулі та статті першій говориться, що це закон про відкриття архівів державної безпеки. Але яка в цього мета? Це питання відкрите. Чи це лише моральні мотиви? Чи може політичні та економічні? Чи закон – це передумова для заборони займати певні посади та інших репресій?»
Болгарський закон переслідує одну мету: надати інформацію. Він не передбачає жодних репресивних заходів проти колишніх співробітників комуністичної спецслужби, в тому числі заборони на професійну діяльність. Але як каже відомий болгарський журналіст Христо Христов:
«Певні люди й структури мають економічні й політичні інтереси, щоб ці архіви залишалися закритими, щоб матеріали про політичну та економічну еліту залишалися в темряві».
Болгарське суспільство, здається, мало цікавиться комуністичним минулим своїх лідерів. В інших країнах Східної та Центральної Європи така ж ситуація. Молоде покоління мало цікавиться тим, що було майже 20 років тому в часи комунізму. Оглядачі називають різні причини такої пасивності. Це і неспроможність істориків об’єктивно аналізувати часи диктатури, і невисокий рівень освіти населення. Але не тільки молодь, а й представники старшого покоління в Болгарії скептично налаштовані до відкриття архівів служби державної безпеки. Вони побоюються, що стане відомо про їхню співпрацю.
Як і в інших країнах колишнього соцтабору, в Болгарії багато хто співпрацював зі спецслужбами заради кар’єри і не відчував при цьому докорів сумління. Мовляв, усі так робили. Але відомо, що болгарські та польські спецслужби особливо часто вдавалися до політичних убивств. Принаймні, в перші повоєнні роки, про що написав у спогадах останній шеф східнонімецької спецслужби «штазі» Маркус Вольф. Говорить німецький публіцист і експерт з питань спецслужб Юрген Рот:
«У колишньому східному блоці болгарська розвідка найтісніше співпрацювала з радянським КДБ.»
Саме тому за останніми повідомленнями з Софії тепер уважно стежать у Брюсселі. Там запитують: чи на становлять болгарські політики потенційного ризику для безпеки Європейського союзу й НАТО?