Анонімні приймальні пункти для немовлят у Німеччині: бути чи не бути?

Матері можуть залишати у приймальних пунктах своїх малюків, не надаючи про себе жодної інформації. Ще в листопаді 2009 року Німецька рада з питань етики закликала уряд припинити цю практику.

Коли Єва Вінклер-Янсен чує сигнал, її серце починається битися швидше. Співробітниця кельнського закладу, де приймають немовлят, яких залишають батьки, рушає до дверей. Вона йде повільно, адже мати, яка принесла дитину, повинна мати можливість зберегти анонімність.

„Я глибоко вдихаю повітря і відкриваю дверцята. Тоді я беру немовля. Найважливіше, дати дитині тепло, давши їй зрозуміти, що тепер вона у безпеці“, - розповідає Єва Вінклер-Янсен.

Негайна допомога

У більшості випадків діти, яких анонімно кладуть у це віконце, потребують допомоги. Таких малюків мами здебільшого народжують не в лікарнях, а самостійно, це видно по тому, як оброблено пупок. Часто немовлят залишають загорнутими у рушник. Навіть якщо немовля виглядає добре, Єва Вінклер Янсен мусить діяти дуже швидко. „Ми викликаємо швидку допомогу. Ми телефонуємо і кажемо, що в нас є дитина. Тоді прибуває машина, обов'язково з лікарем, адже ми не знаємо, якими були пологи і вагітність, чи потрібно негайно надати дитині медичну допомогу“, - пояснює жінка.

Упродовж останніх десяти років у цьому кельнському будинку було залишено 13 немовлят. Всі малюки були дуже маленькими, фактично їм було лише кілька годин після народження. Як розповідає Єва, приблизно половина матерів пізніше поверталися, а одна жінка навіть забрала назад свого малюка. Інші матері знову бачили своїх дітей і вирішували віддати їх на всиновлення.

Питання етики

Можливість для жінки залишити після підпільних пологів небажану дитину у таких закладах рятує життя немовлятам, аргументують деякі прибічники цієї практики. Але досвід показує, що матері, які анонімно кладуть дітей у такі віконця, відрізняються від тих, які у панічному стані кидають немовлят напризволяще або навіть вбивають їх. Тому, як переконані критики, зберегти життя дітям таких матусь ці заклади не допоможуть. А малюки, яких анонімно віддають, мали би право знати про своє походження.

Єва Вінкель Янсен підтверджує ці висновки: „Ми багато розмірковували над тим, хто залишає тут малюків. З тих шести жінок, що ми знаємо, жодна не була неповнолітньою, жодна не була іноземкою, у них у всіх це була вже друга дитина. Наші попередні припущення не підтвердилися“. За її словами, спочатку здавалося, що немовлят підкидатимуть вночі, але ні, всіх приносили вдень.

Автор: Ніна Вользайлер, Наталя Неділько

Редактор: Ольга Сосницька