Зруйнована Олександрівка: повернення попри все
Після восьми місяців боїв у селищі Олександрівка на Херсонщині - жодного вцілілого будинку. Попри це місцеві мешканці прагнуть повернутися додому.
Вісім місяців на передовій
Олександрівка перетворилась на фронтове селище з перших днів повномасштабної війни. Впродовж восьми місяців воно кілька раз переходило то під контроль окупантів, то ЗСУ.
Знищена школа
Українські військові тримали оборону Олександрівки до середини квітня, намагаючись не пропустити ворога далі на захід, в Миколаївську область. На фото: будівля середньої школи в Олександрівці, знищена під час російського обстрілу в березні.
Під захистом "Сонечка"
Весною місцеві ховались від російських обстрілів в будівлі дитячого садка "Сонечко". "14 квітня вони вдарили по другому поверху. Щоб загасити пожежу довелось зливати воду з систем опалення", - розповідає староста Олександрівки Наталя Каменецька.
Окупація дитинства
Після окупації Олександрівки росіяни використовували "Сонечко" як власну базу. По собі залишили зруйноване приміщення, скаржиться староста, яка відремонтувала дитячий садочок буквально перед війною. На фото: розграбована кухня "Сонечка"
Без туристичного потенціалу
Останні роки в Олександрівці та сусідньому Станіславі стрімко розвивався туризм: мандрівників приваблювали мальовничі схили Дніпровської затоки - "Херсонський гранд-каньон". Весною 2022 року село покинули майже всі мешканці.
Дорога на схід
Перші новини про втечу жителів Олександрівки з'явились на початку квітня - десятки людей подолали 40 кілометрів до Херсона пішки, рятуюючись від обстрілів. Більшість же залишилась у сусідньому селі Станіслав. На фото: дорога на Станіслав
Окупанти по дворах
Уже відкинувши ЗСУ на захід в Миколаївську область, російські військові примусово евакуювали в глиб Херсонщини майже всіх його мешканців. У покинутих будинках розмістилися окупанти.
На згадку
Шестирічний Данило показує кулеметну стрічку, яку знайшов на своєму подвір'ї після повернення.
Гості з "республік"
Контингент окупаційних сил в Олександрівці становили переважно військовослужбовці зі самопроголошених "ДНР" та "ЛНР". На фото: інтер'єр одного з будинків в Олександрівці, де розміщувались окупанти.
На колінах
"Це вам за те, що вісім років бомбили Донбас", - казав мені один їхній офіцер, після того як поставив на коліна та наставив пістолет", - пригадує Сергій, один із 16 мешканців Олександрівки, хто не покинув село в окупації.
Мертві бджоли не гудуть
Від російських обстрілів у Сергія ще навесні загинули кінь та корова, та він не полишив у небезпеці кількасот голубів, яких розводить пів життя. На сусідньому ж подвір'ї після російського обстрілу вигоріла пасіка.
Поле битви
Протягом літа та осені ЗСУ кілька разів спробували наступати на Олександрівку. Вулиці перетворились на поле битви, та зрештою російська армія відступила з селища 10 листопада.
Розграбовані спогади
Відступаючи, російські окупанти лишали по собі обгорілу техніку та спустошені будинки.
Допомога зі Львівщини
Після восьми місяців під обстрілами в Олександрівці не лишилось жодного вцілілого даху. Ремонтувати їх приїхали волонтери з християнської церкви на Львівщині. А втім, чи доречно це зараз, коли російські снаряди все ще прилітають у сусіднє селище Станіслав?
Зруйнована, але не розграбована
Місцевий православний храм - маленький одноповерховий будинок без постійного священика - теж знищений артилерією. Щоправда, окупанти не наважились вивезти з нього ікони.
Чи на часі відновлення?
"Я криком хочу кричать про відновлення, ми входим у зиму, люди хочуть повертатися", - говорить староста Наталя Каменецька. Нині до Олександрівки повернулось вже 90 мешканців, перед війною жили майже 2,5 тисячі.
Комунікації не відновлюють
За півтора місяці після деокупації в селищі й досі немає електрики та газопостачання. "Як буде світло, ще більше людей захоче повернутись", - вважає староста.
Дах над головою
Та щоб почати ремонтувати зруйноване житло, мешканцям Олександрівки треба хоч якийсь дах над головою. Староста мріє про модульні будиночки - тимчасовий прихисток для будівельників, фельдшерів, місцевих чиновників.
Назад в евакуацію
А поки що більшість мешканців Олександрівки навідується в селище хіба що за рештками домашнього краму - стане в нагоді в евакуаційному житті.