Війна в Україні: чи така далека Латинська Америка від ЄС?
20 липня 2023 р.У Брюсселі відбувся масштабний саміт 60 країн Європейського Союзу та Співтовариства держав Латинської Америки та Карибського басейну (CELAC). На ньому обговорювалися гострі глобальні проблеми - від кліматичної кризи до майбутнього енергетики, однак єдиною темою, яка викликала відверте протистояння, була війна Росії проти України.
Воно вилилося у тривале та болісне узгодження тексту спільної декларації, каменем спотикання якого став пункт про засудження російської агресії в Україні. І це при тому, що в цьому питанні саміт, здавалося, не ставив собі амбітних цілей: формулювання резолюцій ООН заздалегідь вважалися найменшим спільним знаменником. "Я впевнений, що ми знайдемо спосіб сказати те, що вже було сказано в Організації Об'єднаних Націй, - заявив журналістам перед зустріччю головний дипломат ЄС Жозеп Боррель. - Більшого я не чекаю: повторити те, що вже було сказано в ООН про російське вторгнення в Україну".
Але на другий день журналістам стало відомо, що такий варіант декларації блокують три країни - союзниці Росії: Куба, Венесуела та Нікарагуа. 23 лютого 2023 року, коли ООН ухвалила останню резолюцію щодо України, яка закликає до "всеосяжного, справедливого та міцного миру в Україні" та повного виведення з країни російських військ, Нікарагуа проголосувала проти, Куба утрималася, а Венесуела не брала участі. Інші країни Латинської Америки підтримали ініціативу.
У результаті декларація, прийнята на саміті ЄС і CELAC у Брюсселі, хоч і відсилає до двох найважливіших для України резолюцій ООН - від 2 березня 2022 року і від 23 лютого 2023 року, але сама по собі обмежується нейтральною фразою про "глибоке занепокоєння війною в Україні", а Росія у цьому контексті взагалі не згадується! Більше того, наприкінці після трьох зірочок зроблено приписку курсивом: "Цю декларацію було схвалено всіма країнами за винятком однієї через її незгоду з одним пунктом". І знову Нікарагуа проти - першим це підтвердив президент Франції Еммануель Макрон.
Статут ООН і ніякої "ламбади голяка"
Але навіть якщо винести Нікарагуа "за зірочки", чи можна взагалі говорити про якусь спільну позицію щодо війни в Україні серед таких різних країн Латинської Америки? Наприклад, Гватемала - це протилежний виняток: з початку повномасштабної російської агресії вона дуже активно підтримує Україну. Прямі союзники Кремля в Латинській Америці співіснують з іншими країнами (наприклад, Перу, Аргентина і навіть Бразилія), чиї позиції менш визначені, хоч і з деякою близькістю до Кремля, пише іспанський аналітичний центр Elcano Royal Institute. Інші країни здебільшого мовчать, наприклад, Мексика, або є союзниками США (Чилі, Уругвай).
Проте спільна позиція у них є, і вона навіть частково збігається із західною, упевнений аналітик і директор програм у Латинській Америці та Карибському регіоні організації International Conflict Group Айван Бріскоу. Ця позиція полягає у чіткому засудженні неспровокованої агресії, порушення міжнародного права та територіального суверенітету - всі ці теми є ключовими для латиноамериканської дипломатії останніх 200 років, завдяки чому континенту вдавалося уникати збройних конфліктів між країнами. За його словами, навіть кубинські дипломати в особистих розмовах засуджують російське вторгнення в Україну, саме тому вони не голосують проти цих резолюцій ООН.
Про цю спільну позицію на саміті говорила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн - вона назвала її непохитною прихильністю до міжнародного права, "оскільки невідомо, кому з нас завтра може знадобитися захист Статуту ООН". Подібну думку висловили у підсумковій декларації, а решта - драматизація ЗМІ та спекуляції, заявили представники CELAC на спільній пресконференції з лідерами ЄС. "Є підтвердження позиції і галочка, - сказав прем'єр-міністр головуючої в блоці острівної держави Сент-Вінсент і Гренадіни Ральф Гонсальвес. - Це не означає, що треба йти і танцювати ламбаду голяка щоразу, коли порушується тема. Формулювання очевидне, і я не знаю, що ще ми можемо зробити".
На що не готові піти латиноамериканці
Головні відмінності латиноамериканської позиції від позиції Заходу: відсутність підтримки військової допомоги Україні у зв'язку з побоюваннями неконтрольованої ескалації, неучасть у санкційній політиці щодо Росії через страх глобальних наслідків цих заходів, а також ідея вирішення конфлікту на переговорах за допомогою посередників, висловлена головними дипломатичними акторами - Бразилією та Мексикою, зазначає Бріскоу.
На їхньому континенті була низка позитивних прикладів подібних ініціатив і, пропонуючи дипломатичні рішення, лідери виходять із цього досвіду, хоча їхні пропозиції не надто змістовні, та й готовності до переговорів з боку Москви очевидно немає. "Як немає і жодних ознак того, що Бразилія та Мексика чинили на неї якийсь тиск або спробували переконати Росію рухатися в цьому напрямку", - каже Бріскоу. І в цьому, на його думку, полягає основна проблема: якщо ця позиція не генерує жодних дій, то вона порожня і наївна, а також демонструє, що ніхто з них не відчуває обов'язку взяти на себе відповідальність щодо врегулювання, про яке вони говорять. "Латинська Америка має зайняти тверду позицію і спробувати розпочати переговори, і це крок, на який ми чекаємо", - зазначив він.
За відсутності внутрішнього інтеграційного процесу у Латинської Америки не буде можливості впливати на міжнародні конфлікти, навіть на ті, що їх безпосередньо зачіпають, пишуть експерти Elcano Royal Institute у своїй статті, присвяченій ролі CELAC у конфлікті. "Поки така ситуація зберігається, регіон не матиме ваги на світовій геополітичній арені, його переговорні можливості будуть обмежені, роль другорядна, а його країни й надалі виконуватимуть чужу волю", - сказано у дослідженні.
Латинська Америка не хоче втрачати можливості
Латинська Америка не має великої влади, погоджується Бріскоу. Її лідери не хочуть ставати на чийсь бік у глобальному змаганні між наддержавами, а вважають, що в їхніх інтересах співпрацювати з усіма великими силами для вирішення проблем, що їх хвилюють - економічного розвитку, зміни клімату, епідемій - щоб не втратити економічні можливості. Китай - головний торговельний партнер, ЄС - головний інвестор, Росія - головний постачальник добрив, а для деяких - ще й дипломатична підтримка. "Важливо розуміти цю динаміку та працювати з нею, не чекаючи від урядів Латинської Америки того, що їм важко зробити", - резюмує експерт.
Росія підтримує міцні зв'язки з CELAC, наприклад, у рамках Постійного механізму політичного діалогу та співробітництва, підписаного у 2015 році. Декларуючи спільну з Латинською Америкою мету побудови багатополярного та багатостороннього світу, Росія отримала "можливість закріпитися та збільшити свою глобальну вагу та присутність через міжнародну організацію за межами своєї теоретичної сфери впливу", зазначається у статті Elcano Royal Institute. А країнам CELAC цей майданчик, який виключає США, дозволяє підвищити свою автономію.
Побоювання подвійних стандартів і холодної війни
Саміт ЄС та CELAC проводився вперше за вісім років. Боррель визнав, що в ці роки "європейці не приділяли належної уваги латиноамериканцям", тому тепер Євросоюзу доводиться реагувати, враховуючи геополітичну ситуацію, що змінилася, "з новою роллю Росії" в ній. Підписуючи двосторонні меморандуми про взаєморозуміння ЄС з окремими країнами Латинської Америки, верховний дипломат ЄС щоразу згадував вторгнення Росії до України та його вплив на світовий порядок, глобальну економіку та рівень життя у найбільш уразливих країнах.
Тим часом латиноамериканців непокоїть те, що вони вважають подвійними стандартами Заходу, наголошує Айван Бріскоу. "І я чую це знову і знову - від Мексики до Аргентини. Це очікування, які вони покладають на країни, - вірність принципам прав людини, демократії, міжнародного права, і які, на їхню думку, ті ж самі країни порушують, коли це більше не в їхніх інтересах, - каже він. - У Латинській Америці, особливо в урядах лівого крила, добре пам'ятають холодну війну на американському континенті, де не Росія завдавала шкоди правам людини і демократії, а уряди національної безпеки, які підтримували США, які в Аргентині і Гватемалі проводили справжні кампанії винищення населення". Аналітик наголошує, що у латиноамериканців викликає огиду, коли їх втягують у якесь геополітичне протистояння, яке нагадує холодну війну, і загрожує такими ж наслідками для регіону.
Так, виступаючи в Брюсселі, лівий президент Колумбії Густаво Петро заявив, що вибір між Москвою та Вашингтоном - це дилема двох лих: "Я не можу сказати, кого краще підтримувати - США чи Росію. Мені здається, що це одне й те саме. Мені здається, що у грі світової політики у нас дійсно немає соціальних альтернатив".
Тепер такі саміти домовилися проводитися кожні два роки - наступний пройде у 2025-му в одній із країн Латинської Америки.