У Львові для переселенців переобладнають колишній диспансер

Людмила Попова дістається від своєї кімнати до вбиральні 30 метрів - для 70-річної жінки, яка має інвалідність ІІІ групи, це величезний шлях. Долати його з кімнати в туалет Людмилі, як і іншим мешканцям модульного містечка для переселенців у Львові, доводиться по кілька разів на день. Інакше не виходить - вбиральня у містечку розташована в окремому корпусі. Останні два тижні переміщатися між корпусами особливо складно, оскільки на вулиці стало холодніше - доводиться ще й тепло одягатись. "Навіть боюся думати, що тут буде взимку, коли буде слизько. Я не зможу вийти", - нарікає жінка.

У Львові Людмила Попова опинилася в липні, після того, як її рідний Лисичанськ почала бомбардувати російська армія. "Я весь час сиділа у підвалі. А потім почались сильні нальоти, дуже сильно бахкало, до мене підійшов волонтер і запропонував мене забрати. Я і погодилась. Зараз я не знаю, що з нашим будинком сталось, з Лисичанськом зв'язку нема. Туди ні в'їхати, ні виїхати - місто зруйноване", - розповідає жінка. Разом з нею евакуювалась її діти та внуки. І якби не вони, то, за її словами, давати собі раду їй було б ще складніше. Тож якби її перевели в окреме приміщення, де все було б поруч, вона б дуже зраділа.

Донорська допомога

Власне, для таких переселенців, як Людмила Попова, у Львові вирішили створити особливі умови. Зокрема, виділити окреме приміщення, де пересування і проживання буде простішим. Зараз у львівських модульних містечках проживає до 30 родин, які цього потребують. Під житло у міськраді вирішили переобладнати лікувальний корпус на вулиці Замарстинівській - колись там розміщувався туберкульозний диспансер, а з червня мала би працювати Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги.

"Ми вирішили прив'язати будівлю до закладу охорони здоров'я. Бо внутрішньо переміщені особи проживатимуть тут орієнтовно п'ять років. Після цього це теж має бути заклад охорони здоров'я. Оскільки будівля медична, то мешкати тут мають люди, які, окрім проживання, можуть потребувати реабілітаційної допомоги або медичного супроводу. Ми беремо на себе зобов'язання за потреби надавати медичну допомогу, у нас є мобільні паліативні чи реабілітаційні бригади, ми можемо виїжджати на місце", - пояснює вибір приміщення керівник Другого територіального медичного об'єднання Львова Андрій Миськів.

Профінансувати реновацію будівлі для тимчасового житла для вимушено переміщених українців у Львові погодилась Міжнародна фінансова корпорація (IFC). Минулого тижня у Львові підписали грантовий договір з представництвом Європейського Союзу та IFC. Західні партнери готові надати українським містам 25 мільйонів євро, з яких Львів отримає приблизно п'ять мільйонів євро.

"Від початкуповномасштабного вторгнення (Росії в Україну. - Ред.) Львів став центром, осередком протистояння, місцем прихистку для людей. Сьогодні ми робимо дуже важливий крок для відновлення місць проживання саме для внутрішньо переміщених осіб. Ми раді співпрацювати у цій програмі разом із Міжнародною фінансовою корпорацією. Україні потрібне відновлення та місця для проживання людей, які втратили домівки", - зазначила під час підписання угоди з містом керівниця відділу "Економічна співпраця, енергетика, інфраструктура і довкілля" представництва ЄС в Україні Клое Алліо.

Читайте також: Як Київ відбудовує пошкоджені від російських обстрілів будинки

За словами Миськіва, в оновленому приміщенні зможе проживати до 80 осіб. Будинок функціонуватиме як гуртожиток сімейного типу: там є кімнати для проживання, загальна кухня, окремі жіночі і чоловічі туалети, а також вбиральні для осіб з інвалідністю.

Безпечність приміщення

Обрана для проєкту будівля до 2019 року функціонувала як туберкульозний диспансер. Після урядового реформування мережі протитуберкульозних закладів він був зачинений. Коли Людмила Попова дізналась про ймовірний варіант поселення її в будівлю колишнього тубдиспансеру, то спершу замислилась, а потім сказала, що нічого страшного в цьому не бачить. "Після того, що ми пережили, туберкульоз вже не страшний. У нас теж на місці туберкульозного диспансера дитячий майданчик поставили - і нічого", - сказала жінка.

Читайте також: Туберкульоз, ВІЛ та холера? Як війна погіршує епідемічну ситуацію в Україні

Водночас не всі мешканці модульного містечка в захваті від ідеї. Степан Гуров з Краматорська, наприклад, теж має інвалідність, але не хотів би туди переселятись. "Я вже краще тут. Як постаратись, то можу і без палички ходити. Тим більше, я не поїду без родини. А для моїх онуків, не думаю, що в такому закладі буде добре", - пояснює чоловік.  

Своєю чергою, у Львівській міськраді запевняють, що приміщення є безпечним. "Коли нам передали цей об'єкт - перше, що ми зробили - це звернулись у лабораторний центр в місті Львові, для проведення дезінфекції і контрольного обстеження приміщень. Ми маємо акти виконаних робіт і результати дослідження на виявлення небезпечних організмів, які є негативними", - сказав Андрій Миськів.

Туберкульоз не передасться через стіну

Лікар-епідеміолог і голова ГО "Інфекційний контроль в Україні" Андрій Александрін у коментарі DW пояснив, що раніше у радянській медичній школі справді існувало переконання, що шлях передачі туберкульозу не тільки повітряний, але й крапельний і контактний. Це, за його словами, не доказово. "Туберкульоз - це класична повітряна інфекція. Отже, він передається тільки через повітря, не через контактні поверхні, не через те, що бактерія туберкульозу може осісти на підлоги, стіни, одяг. Це не є значущим процесом або ризиком. Тільки, якщо в приміщенні перебуватиме людина, яка кашлятиме, голосно розмовлятиме і виділятиме дрібнодисперсний аерозоль, то він через повітря може потрапити до органів дихання іншої людини", - пояснив лікар. В іншому разі, на його думку, не варто боятись інфекції туберкульозу.

Читайте також: Небезпечний коронавірус: чи захищає щеплення від туберкульозу?

У Львівській міській раді ще не знають, коли на Замарстинівську зможуть заселитись перші мешканці. Там не впевнені, що приміщення вдасться відремонтувати до зими. За словами Миськіва, спершу проєктно-кошторисну документацію на ремонт мають затвердити в донорській організації, потім провести ремонт і дочекатись поки висохне штукатурка. Але водночас, за умовою донорів, від часу отримання авансу місто має за 180 днів закінчити ці роботи.

Людмила Попова між тим жартує, що поки зроблять ремонт - вже і війна закінчиться і доведеться повертатись до свого дому, за яким вона попри все, дуже сумує.