1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Щоденник війни: Нова музика та хепенінг російських ракет

Український письменник Олег Коцарев
Олег Коцарев
31 травня 2024 р.

"У страшних умовах агресії Росії культура в Україні в парадоксальний спосіб розвивається і експериментує. Взаємно випробовує себе і світ", - Олег Коцарев, спеціально для DW.

https://p.dw.com/p/4gR2M
Жінка та дитина стоять на мості і дивляться на панораму Києва (фото 8 лютого 2023 року)
Панорама Києва (фото з архіву)Фото: Roman Pilipey/Getty Images

Хтось здивується - я б раніше й сам здивувався, - та ми з дочкою пішли до філармонії у Києві, столиці країни, яку щодня нищить своїми обстрілами і наступами Росія.

Шенберґ під час чергового руйнування світу

Бачите: життя триває і тут. Пригадую, як колись вражено читав бабусин щоденник про бої за Харків 1943 року - навколо лунали вибухи, вона ж із друзями й подругами купалася в річці та критично-ревниво порівнювала свою шкіру зі шкірою приятельки. А от тепер і ми сиділи в концертному залі у мить чергового руйнування світу.

Концерт був не з пересічних. "Місячний П'єро" Арнольда Шенберґа (Аrnold Schönberg) плюс його Жига з Сюїти op. 29, присвяченої лібретистці Гертруді Шенберґ, другій дружині композитора. Непростий для виконання і сприйняття "П'єро" на вірші Альбера Жиро, ще не додекафонічний, але вже атональний, зі своєрідною технікою вокальної декламації "шпрехштімме", в Україні звучить відверто нечасто. Яскравий склад виконавців, як-от диригентка Наталія Стець і солістка-співачка Вікторія Вітренко.

Слухаючи музику, я паралельно з інтересом стежив, як її сприйме дочка-семилітка. Вона, звісно, вже перебуває під впливом конвенційних суспільних уявлень про те, якою "має бути" музика, тому твори лідера Нової віденської школи просто мусили дисонувати та викликати скепсис. Втім, часом таки з'являвся інтерес - на окремих пасажах чи на перформативних елементах, наприклад, коли Вікторія Вітренко падала на сцену та роззувалася.

Арнольд Шенберґ (1874-1951) - австрійський композитор
Арнольд Шенберґ (1874-1951) - австрійський композитор і диригент, засновник Нової віденської школиФото: APA Publications Arnold Schönberg Center/dpa/picture-alliance

Київ. Мелодія повітряної тривоги

Але найбільша цікавинка для дитини була попереду. Певної миті в атональні пошуки Шенберґа "вплелася" мелодія повітряної тривоги. Їй відповіли аналогічні звуки на телефонах глядачів і глядачок у залі. Оголосили загрозу балістичних ракет. Telegram-канали повідомили: щось летить на Кривий Ріг, а може полетіти й далі на північ. За правилами філармонії, всі, хто й далі хотіли залишатись у її приміщенні, мали спуститися до підвальної зали та чекати там, поки закінчиться тривога. Дочка весело стрибала сходами - справжня пригода: вона ще не бачила тривог під час концертів!

Звісно, перебування у філармонійному підземеллі відрізняється від звичайного пересиджування тривоги в стандартному укритті чи метро. Стилізовані під "класичну" старовину інтер'єри, більшою чи меншою мірою концертне вбрання присутніх, розмови про музику.

- Час уже викинути з репертуару весь нафталін! - каже сучасному композитору "радикально" налаштована глядачка, шкільна вчителька музики. - Навіть діти потребують нової музики!

Композитор у відповідь трохи іронічно посміхається:

- А яку ж музику слухаєте ви?

- Пуленка.

Лунають і "архаїчніші" думки, зокрема, про творчість Шенберґа:

- Це ж треба було таке придумати, записати нотами, а потім іще якось вивчити! Неймовірно!

Хтось сидить на кріслах і стільцях, хтось блукає, хтось стоїть на сходах - напоготові, щоб якнайскоріше вийти "на волю".

Читайте також:  Щоденник війни: Книжки на лінії вогню

З зіркою в укритті

У філармонійному бомбосховищі глядачі й музиканти перемішуються, розмовляють. У сценічному одязі та в гримі П'єро до укриття сходить солістка. Її впізнають, і починається імпровізований "брифінг для публіки". Запитання і відповіді. Заслужені компліменти. Жарти про втручання сирени у музику Шенберґа. Фотографії та відеозаписи на смартфонах. Знайома поетка навіть намагається розпочати стрім в інстаграмі, проте під землею поганий зв'язок.

Вікторія Вітренко розповідає про себе. Вона закінчила київську музичну "десятирічку", теперішній Музичний ліцей імені Миколи Лисенка, навчалась у київській консерваторії, а потім поїхала вчитися до Німеччини, радіючи і добрій українській школі, й широким німецьким можливостям. Вокалістка і диригентка, вона дуже швидко стала однією з яскравих і важливих виконавиць нової музики загальноєвропейського масштабу. Нині живе та працює в Німеччині, а на концерт і ще кілька подій до Києва приїхала за сприяння Ґете-Інституту.

- Увечері в мене поїзд назад, треба встигнути - сміється музикантка.

Тривога затягувалась. До Києва цього разу нічого не долетіло, але з'явилися повідомлення про вибухи в районі Кривого Рогу.

А концерт, перетворений російською атакою на хепенінг, поновився в підземній залі. У страшних умовах агресії Росії культура в Україні в парадоксальний спосіб триває, розвивається, експериментує. Взаємно випробовує себе і світ. Привертає, за багатьма ознаками, більшу, ніж будь-коли, увагу публіки. Проте... хай краще знову менше людей дослухатимуться до нової музики чи експериментальної поезії, тільки б не розривалися снаряди, не поповнювалися списки загиблих, зниклих і поранених, не тривали б руйнування.

"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій