Сексизм в Бундестазі, або Політика з нежіночим обличчям
27 серпня 2021 р.
Боннська республіка - так неофіційно називали Західну Німеччину зі столицею на Рейні, а також усю ФРН після возз'єднання країни - аж до переїзду парламенту і уряду з Бонна до Берліна у 1999 році. Боннська республіка увійшла в історію як перша вдала німецька демократія - на відміну від Веймарської республіки, за аналогією з якою, власне, і виникла ця назва. І всі пам'ятають імена чоловіків, які стояли у цій державі біля керма і вершили політику: Конрад Аденауер (Konrad Adenauer), Віллі Брандт (Willi Brandt), Гельмут Шмідт (Helmut Schmidt), Гельмут Коль (Helmut Kohl), Франц Йозеф Штраус (Franz Josef Strauß) ... Однак політикою в Боннській республіці займались і жінки - що ж із ними?
Читайте також: Німецькі гімнастки виступили на Олімпіаді в комбінезонах
Нова документальна стрічка "Die Unbeugsamen" ("Непохитні", або "Незгинні") німецького режисера-документаліста і журналіста Торстена Кернера (Torsten Körner) розповідає про політиків-жінок Боннської республіки, яким як справжнім першопрохідницям доводилося буквально боротися за свою участь у демократичних процесах і за право ухвалювати рішення всупереч пихатим чоловікам, одержимим успіхом і сп'янілим політичною владою, що опинилась в їхніх руках. Безстрашні, цілеспрямовані і терплячі, вони йшли своїм шляхом, кидаючи виклик забобонам і гендерній дискримінації. 26 серпня фільм "Die Unbeugsamen" вийшов на екрани кінотеатрів Німеччини.
Під улюлюкання парламентарів
Бонн, 1983 рік. Вальтрауд Шоппе (Waltraud Schoppe), депутатка західнонімецького парламенту від партії Зелених, проголошує у Бундестазі промову, в якій закликає запровадити в законодавстві ФРН покарання за зґвалтування в шлюбі. Жінка, яка під час виступу порушує тему сексуального насильства, та ще й використовує таку лексику, як "чуттєвість" та "сексизм", - чи це не провокаторка?! Саме так і поставилися до ораторки присутні у залі чоловіки: улюлюкання, насмішки, свист, глузування - кадри, на яких відображена реакція боннських парламентарів, свідчить про клімат в Бундестазі у 1980-х роках.
Ця сцена - один з найсильніших за емоційним напруженням епізодів у фільмі, заснованому на архівних матеріалах. Вибудувана автором послідовність документальних кадрів у поєднанні з фрагментами інтерв'ю з західнонімецькими політиками-жінками створює об'єктивну картину, яка відображає те, наскільки принизливим було становище жінок на політичній арені Боннської республіки. У стрічці викладені цікаві історії, але при цьому жодного закадрового коментаря у ній немає. Автор з великою повагою і довірою ставиться до того, про що розповідають героїні фільму, і не вважає за потрібне їх доповнювати.
Читайте також: Гендерно нейтральна мова в Німеччині - Lufthansa не перша й не остання
Влада завжди вважалася прерогативою чоловіків, каже в одному з інтерв'ю німецька політикиня, соціал-демократка Ренате Шмідт (Renate Schmidt). За її словами, ця традиція, за великим рахунком, існує і сьогодні - і навіть такій потужній політичній лідерці як Анґела Меркель (Angela Merkel) небагато тут вдалося змінити.
Закономірність, про яку говорить Ренате Шмідт, добре проглядається у документальній картині "Die Unbeugsamen". Водночас цей фільм чітко дає зрозуміти, що політику в Західній Німеччині вирішували не тільки чоловіки. Він, зокрема, переносить глядача у жовтневі події 1982 року, коли в Бундестазі виступала тодішня статсміністерка у міністерстві закордонних справ ФРН, вільна демократка Гільдеґард Гамм-Брюхер (Hildegard Hamm-Brücher), котра наважилася піти проти більшості і розкритикувати вотум недовіри, висловлений канцлеру Гельмуту Шмідту. Її виступ став поворотним пунктом у політиці Вільної демократичної партії (ВДП).
Пліч-о-пліч
Фільм містить 12 розділів і охоплює період від 1950-х років до возз'єднання Німеччини у 1990-му. У ньому відображені як зворушливі моменти, пов'язані з перемогами руху за права жінок, так і труднощі і приниження, з якими доводилося стикатися політичним активісткам у Боннській республіці.
Такі "непохитні" політикині як Урсула Меннле (Ursula Männle), Кріста Нікельс (Christa Nickels), Інґрід Маттеус-Маєр (Ingrid Matthäus-Maier), Ріта Зюссмут (Rita Süssmuth) і вищезгадана Ренате Шмідт, пригадують сексистські нападки на них в Бундестазі і журналістів, які не сприймали їх серйозно. Водночас вони розповідають про неймовірну згуртованість і солідарність жінок-політиків, які були представницями різних партій.
У стрічці розкриті і вкрай ганебні факти про деяких провідних політиків, які ухвалювали рішення у Боннській республіці. Чого вартий тільки один інцидент, що трапився у 1979 році з представницею ВДП Гельґою Шухардт, коли один з депутатів Бундестагу намагався перевірити, чи носить вона бюстгальтер. Вальтрауд Шоппе, котра дізналася про цей випадок, зробила у Бундестазі провокаційну і сміливу на той час двозначну заяву щодо подвійного рішення НАТО: "Нам не потрібні нові ракети. Нам потрібні нові чоловіки у цій країні".
Читайте також: Чоловік, жінка… і не тільки, або Біологічні загадки хромосомів
На початку стрічки "Die Unbeugsamen" глядач бачить на екрані Герберта фон Караяна (Herbert von Karajan), який диригує Берлінським філармонічним оркестром, владно розмахуючи паличкою. Чути потужну духову партію з Симфонії номер 9 Дворжака. Усі музиканти оркестру - чоловіки. А завершує стрічку інша картина. Перед глядачами постає молода диригентка з Литви Мірга Гражина-Тіла, під керівництвом якої грає Симфонічний оркестр Бірмінгема. Виконується увертюра Бетховена "Леонора". Склад оркестру - змішаний. У ньому грають і чоловіки, і жінки.