OMFO: одесит, амстердамець, музикант-новатор

43-річний Герман Попов розповідає, що професійним музикантом став випадково. Одружившись з німкенею, яка живе в Голландії, він переїхав до Амстердама ще за радянських часів. Спочатку випускник Одеського інституту зв'язку не знав чим зайнятися почав і з приятелем «лобати» у ресторані блатні одеські пісні.

Ресторанно-марихуановий початок

Проте поступово серйозно зайнявся музикою. У Германі прокинулась зацікавленість до східної музики з теренів колишнього СРСР. Одночасно він захопився електронною музикою. «Голландія – така країна, що доступність в магазинах марихуани призвела до того, що її теж захотілося спробувати. Цей психоделічний експеримент я переживав перші два місяці. У цей період часу я і один мій колега, теж одесит, з яким я тісно спілкувався на той момент, вирішили просто пограти. Я на гітарі, він на акордеоні. Хтось десь нас почув і нам запропонували зіграти пару російських пісень на одному концерті . Ми зіграли, і нам за це несподівано заплатили. З цього все і почалося», розповідає Герман

Попри те, що Герман і його приятель були самоуками, вони почали швидко розвиватися, як музиканти, зробивши ставку на одеський культурний багаж. “Ми почали використовувати пафос «блатної» музики. Причому, класичні варіанті 20-30 років, у нашій власній інтерпретації. Нарешті один російський ресторан запропонував нам грати двічі на тиждень. Потім грали на весіллях і вечірках”.

Блатні пісні в психоделічній обробці

Через роки 2-3 роки Герману набридло грати по ресторанах, і він почав працювати для душі — зайнявся електронною музикою і студійними експериментами. Так Герман з Our Man From Odessa трансформувався в абревіатуру OMFO, що звучало загадковіше і стильніше. Було це наприкінці 90-их. “Я захопився технічною стороною створення музики. Придбав багатоканальний магнітофон і почав сам себе записувати – бас, ритм. Мене дуже зацікавив драм-комп’ютер, подобався його штучний пластиковий звук. Почав експериментувати з цими звуками. Використовувати техніку даба, елементи психоделії. Але не рокової, а футуристичної— відлуння синтезаторів, і таке інше. Почав робити з блатних пісень психоделічні варіанти, відійшовши від нудного і одноманітного ресторанного виконання», - пригадує Герман.

Брак професіоналізму музикант намагався компенсувати звуковою фантазією. В результаті, у Германа виробився досить дивний, але своєрідний стиль музики, в якому він комбінував навіть радянський романтизм з легким «плановим ухилом». Все це поєднувалося з новою технікою звукозапису. “Я меломан. Але мені не подобається західна музика, як така, класична. З нею не відчуваю емоційного зв'язку. А ось в сучасній експериментальній електронній музиці є чому повчиться. При цьому до безликої відпочинкової західної музики я хотів привнести якийсь більш сердечний елемент. Зробити її актуальнішою”, пояснює OMFO.

Експеримент з коломийками

На другому альбомі Германа We Are The Shepherds є декілька пісень українською - гуцульські коломийки, яким надано електронну форму. «“У мене є збірка українських віршів. Узяв звідти тексти і змінив декілька слів. А загалом це звичайні коломийки. Скоріше я використовую навіть не українську, а гуцульську музику. Але мені вона цікавіше в світлі роботи з балканською музикою. Ось і почав з карпатського, вірніше гуцульського натхнення. І поглибив його далі на схід».

Музика для «Бората»

Вершиною творчості на музичній балканській ниві стали дві композиції Германа з альбому Transbalkan Express. Декілька років тому вони увійшли до саундтреку скандального фільму Саші Барона Коена «Борат». “Творці фільму звернули увагу на дві композиції, на яких раніше ніхто уваги не фокусував. Їхній стиль абсолютно іронічний, начебто молдавський жок, що виконується на дивних інструментах. При цьому, я свідомо робив так, щоб це звучало примітивно. Аби звуки були схожі на консервні банки. Начебто вівчар придбав аналоговий синтезатор і почав грати на ньому свою улюблену пісню”.

До речі, той же самий часу, декілька років тому композиція Transbalkan Express з’явилася в австрійському хіт-параді. “Саме в Австрії моя музика дуже популярна. Може, через певні австро-угорські сентименти. Адже Буковина і Карпати були частиною Австро-Угорської імперії”, припускає Герман Попов.

Автор: Олександр Павлов

Редактор: Леся Юрченко