Важко уявити собі переконливіше підтвердження необхідності і неминучості додаткових заходів енергоощадність, які запроваджують у Німеччині, ніж нова зупинка поставок російського газу "Північним потоком-1". Та ще якраз у ті самі дні: з 31 серпня по 2 вересня! Росія (Москва, Кремль) в особі "Газпрому" посилає свої давнім та найбільшим експортним клієнтам недвозначний сигнал: "Дивіться, німці, ми будь-якої миті під будь-яким приводом можемо відключити вам газ".
Чи відновить "Північний потік-1" свою роботу?
Попередня десятиденна липнева зупинка найважливішого маршруту постачання у Німеччину блакитного палива з Росії була плановою та заздалегідь оголошеною: мала бути щорічна технічна профілактика. Нинішня триденна - позапланова, про неї оголосили у короткий термін: мовляв, треба знову лагодити турбіни. Як і минулого разу, німці та інші європейські покупці російського газу тепер думають: а після "ремонту" постачання відновиться?
Ризикну припустити, що відновляться, але, як і раніше, у дуже урізаному обсязі - і, швидше за все, з майбутніми новими зупинками. Поясню свою точку зору за допомогою популярної формули: "Краще жахливий кінець, аніж жах без кінця".
Повне припинення поставок стало б тим самим "жахливим кінцем". У країнах ЄС зрозуміли б, що на російський газ більше розраховувати не можна, оголосили б надзвичайний стан в енергетиці, розпочали б реалізацію планів з раціонування палива для індустрії, взяли б гроші в борг для закупівлі додаткових партій зрідженого газу та для програм підтримки населення - словом, стали б прискорено вчитися жити без "Газпрому".
Читайте також: Високі ціни на енергоносії: чи загрожують Німеччині соціальні заворушення?
Продовження постачання дозволить Путіну шантажувати Європу
Хіба Путін цього хоче? Після такої мобілізації внутрішніх сил та ресурсів Євросоюзу важко буде без втрати обличчя через якийсь час відновити постачання: це виглядало б як відверта поразка, як визнання того, що "Газпром" все ж не може обійтися без свого найважливішого ринку збуту - європейського. Не можна ж, зрештою, нескінченно смолоскипами спалювати потенційний валютний виторг біля станції "Портова" в Ленінградській області на очах у здивованих фінських сусідів та перед камерами міжнародних ЗМІ.
Та й по-пропагандистському радіти з того, що Росія постачає до Європи менше газу, але через страшенно високі ціни заробляє на цьому стільки ж чи навіть більше, ніж раніше, можна лише доти, доки хоч якісь поставки тривають.
Ні, Путіну потрібен "жах без кінця". Поки газ тече, Кремль зберігає можливість лякати жителів Європи його остаточним відключенням - і шантажувати їх, вимагаючи, наприклад, скасувати деякі санкції або ввести в дію "Північний потік-2". Але варто лише європейцям один раз піддатися, і підуть нові вимоги щодо скасування інших санкцій, а потім, так і дивись, і про згортання підтримки України у війні. Адже турбін на газопроводах багато - і будь-яка з них може зламатися.
Читайте також: Ціни на газ у Європі злетіли до рекордного рівня
Закачування газу в ПСГ Німеччини йде з випередженням графіка
Коментуючи поновлення прокачування обмежених обсягів "Північним потоком-1" після липневої профілактики, я писав, що це - проміжна перемога ЄС, оскільки німці та інші європейці, які отримують газ цим трубопроводом, виграли час і можливість закачати у свої газосховища бодай якусь кількість додаткових кубометрів.
На той час німецькі ПСГ були заповнені на 65 відсотків. Зараз, коли "Північний потік-1" знову простоюватиме, рівень заповнення перевищить вже 85 відсотків. А це - оголошений урядом ФРН цільовий показник на 1 жовтня. Отже, створення запасів палива йде з випередженням графіка на цілий місяць. А ще недавно цей графік здавався надмірно амбітним.
Словом, Німеччина вже наблизилася до вирішення завдання підстрахуватися перед зимою від елементарної фізичної нестачі газу. Адже те, чого просто немає, не можна навіть раціонувати. Судячи з гігантських збитків компаній Uniper і Gazprom Germania, яка перейшла під контроль держави, форсоване заповнення німецьких газосховищ йшло і йде в багатій ФРН за принципом "купувати за будь-яку ціну".
Автор: Андрій Гурков, економічний оглядач Deutsche Welle
Коментар виражає особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.