1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
МузикаНімеччина

Класовий ворог: як забороняли The Beatles у НДР

30 жовтня 2023 р.

У Німеччині вийшла книга про гурт The Beatles та його сприйняття в НДР. Як музиканти знаменитої ліверпульської четвірки вплинули на молодь та музичну індустрію у Східній Німеччині.

https://p.dw.com/p/4Y7Vq
Музиканти гурту The Beatles, 1963 рік
Музиканти гурту The Beatles, 1963 рікФото: PA Wire/empics/picture alliance

Коли біт-музика дійшла до колишньої НДР, Вольфґанґ Мартін (Wolfgang Martin), який народився 1952 року, був підлітком. Він був зачарований цим новим стилем, який принесли у світ музики перш за все чотири молоді люди з Ліверпуля.

На початку 1960-х років "залізна завіса" розділила Європу на Схід і Захід. Існували дві німецькі держави - вільна Федеративна Республіка Німеччина та соціалістична диктатура - НДР. У 1961 році була збудована стіна, що розділила дві німецькі держави не тільки політично, а й фізично.

Крім того, існували й серйозні культурні відмінності, особливо у молодіжному середовищі. На Заході завдяки таким зіркам, як Літтл Річард та Елвіс Преслі, вже давно спалахнула рок-н-рольна лихоманка, яку старше покоління сприйняло зі страхом та обуренням, проте зупинити її вже було неможливо. А потім з'явилася ще "жорсткіша" музика - біт. І її не змогла зупинити навіть "залізна завіса".

Читайте також: Beatles випустять останню пісню завдяки штучному інтелекту

Платівки The Beatles у НДР

Музиканти The Beatles, які заразили своєю музикою весь Захід, електризували не лише молодь, а й багатьох музикантів НДР, які намагалися копіювати їхню музику. Вольфганг Мартін знає про перші кроки The Beatles і про численні біт-групи, що виникли незабаром і в самій НДР, буквально все. Він був схиблений на музиці, слухав західне радіо та колекціонував платівки біт- та гітарних гуртів Сходу та Заходу. Влада НДР спочатку терпимо ставилася до цих гуртів. Молодь, яка була відокремлена стіною від Заходу, могла отримувати музику, яку хотіла.

Три сингли, випущені в колишній НДР, з унікальним дизайном обкладинки
Три сингли, випущені в колишній НДР, з унікальним дизайном обкладинкиФото: Hendrik Schmidt/dpa/picture alliance

Ось що писав журнал Das Magazin з НДР у 1964 році: The Beatles - це група фолк-співаків у віці від двадцяти до двадцяти чотирьох років, які грають на електрогітарах і барабанах і з веселою завзятістю акомпанують своїй "бітовій" музиці, ритмічно обертаючись угору і вниз, перетворюючись на механічний підсилювач". "Буйна, неприборкана, юнацька радість від того, що вони роблять, виходить на публіку, захоплює і заражає як молодих, так і літніх людей", - захоплювався музикою гурту лондонський кореспондент журналу з НДР. Незабаром і звукозаписна компанія НДР Amiga випустила кілька платівок популярного гурту The Beatles.

Читайте також: Син Леннона вперше публічно заспівав ''Imagine'' на підтримку України

Як біт-музика стала класовим ворогом

Проте лояльне ставлення до The Beatles тривало недовго - музика гурту, фанати та зачіски вийшли з-під контролю. Заворушення на концерті Rolling Stones у Берліні у вересні 1965 року дали керівництву НДР привід оголосити біт-музику класовим ворогом. Владі було доручено "вжити суворих заходів проти таких ексцесів під час та після танцювальних заходів (...), а також проти цієї "готтентотської музики" в цілому".

Своє ставлення до "ворожої музики" керівник НДР Вальтер Ульбріхт (Walter Ulbricht) сформулював так: "Невже нам тепер доведеться копіювати всякий бруд із Заходу? Треба покласти край одноманітності - Yeah Yeah Yeah тощо".

Обкладинка нової книги
Обкладинка нової книгиФото: Bild und Heimat

Вольфґанґ Мартін використовував цю цитату, що увійшла в історію, як назву своєї книги "Кінець Yeah Yeah Yeah?" ("Schluss mit Yeah Yeah Yeah?"). У ній він змальовує не лише свій шлях у музиці, а й те, як бітломанія вплинула на НДР і наскільки важко вдарило по гуртах і фанатах рішення керівництва НДР восени 1965 заборонити біт-музику.

Тільки в Лейпцигу від заборони постраждали 44 біт- і гітарних гуртів, яких влада практично оголосила кримінальними. Однак, незважаючи на це, вони ніколи не втрачали свого внутрішнього "Yeah Yeah Yeah". Вольфґанґ Мартін у своїй книзі також розповідає історії цих музикантів. Своє ставлення до цього змогли висловити і численні зірки колишньої НДР, у тому числі Вероніка Фішер (Veronika Fischer), Франк Шебель (Frank Schöbel) та Дітер Бірр (Dieter Birr) із легендарного рок-гурту Puhdys.

Читайте також: "Сержанта Пеппера" Beatles визнано найпопулярнішим альбомом у Великобританії

Пристрасть до музики

Вони розповідають про свою пристрасть до музики, яка була заборонена доти, доки керівництво НДР, очолюване Еріхом Гонеккером (Erich Honecker), не послабило заборону на початку 1970-х років, а пізніше навіть дозволило гастролі таких західних митців, як Брюс Спрінгстін або Удо Лінденберґ (Udo Lindenberg). Багато гуртів, що виникли в 1970-х і 1980-х роках у східній Німеччині, у тому числі "Silly", "Karat", "City" і "Puhdys" і здобули популярність на Заході, бачать своє коріння саме в музиці The Beatles незважаючи на те, що вони з'явилися тоді, коли гурт The Beatles уже розпався.

"Puhdys" була першим рок-гуртом НДР, якому дозволили виступати на Заході
"Puhdys" була першим рок-гуртом НДР, якому дозволили виступати на ЗаходіФото: Heidtmann/dpa/picture-alliance

71-річний Вольфґанґ Мартін глибоко занурюється в музичне середовище та повсякденне життя НДР і ілюструє свою розповідь чудовими знімками обкладинок платівок, фотографіями гуртів та вирізками з газет тих років, які сьогодні видаються мало не кумедними, хоча в роки існування НДР вони мали зовсім інше значення.

Книга "Кінець Yeah Yeah Yeah?", що вийшла 2023 року, - це фрагмент історії Німеччини і, звичайно, історії поп-музики, написаний музичним фанатом, який зібрав усі фотографії та інтерв'ю з великою увагою до деталей. Захоплення музикою вилилося для Вольфганга Мартіна в успішну кар'єру - він вів музичні програми та був керівником музичних редакцій на різних радіостанціях. А тепер пише книжки про музику.