Кая Каллас на чолі дипломатії ЄС: жорсткий курс щодо Росії

Ще кілька місяців тому Кая Каллас, яка в понеділок, 15 липня, подала у відставку з посади прем'єр-міністрки Естонії, була головною кандидаткою на посаду генсека Північноатлантичного альянсу (НАТО) замість Єнса Столтенберга, але на заваді цьому стала її жорстка позиція стосовно Росії.

Впливові країни-члени НАТО, багато з яких є членами Європейського Союзу, погодилися з тим, що через війну Росії проти України більше не можливо тримати східні країни-члени спільноти на узбіччі брюссельської ієрархії. Щоправда, дехто побоювався, що передача найвищої посади у сфері безпеки балтійському лідеру може бути занадто потужним сигналом для президента Росії Володимира Путіна. Свою роль відіграли також імовірність майбутньої зміни керівництва США та розрахунки щодо того, хто зможе найкраще мати справу з Дональдом Трампом у разі його перемоги на президентських виборах у листопаді.

Тоді Каллас взяла ініціативу у свої руки й підтримала Марка Рютте як єдиного кандидата на посаду очільника НАТО. Проте спостерігачі підозрювали, що така її легка відмова від боротьби за крісло генсека Альянсу була частиною неоголошеної угоди, що прокладала їй натомість шлях до посади верховного представника ЄС з питань зовнішньої й безпекової політики, котру дотепер обіймав Жозеп Боррель, і на яку її висунули на червневому саміті лідерів ЄС після виборів до Європарламенту.

Саме 47-річна Каллас була однією з тих європейських політиків, які забили на сполох щодо експансіоністських планів Путіна, застерігаючи колег від "пастки" у вигляді віри в те, що добрі торговельні відносини з Москвою можуть запобігти кризі, в якій згодом опинилася Європа, коли Росія вдерлася в Україну. "Її номінація свідчить, що вона тепер представляє основну точку зору, яка панує в столицях ЄС", - сказав Мерілі Арьякас, науковий співробітник Міжнародного центру оборони й безпеки (ICDS) - розташованого в Таллінні аналітичного центру.

Здається, що позиція та передчуття Каллас перетворилися на переваги, оскільки ЄС вирішив вийти із зони комфорту і підготуватися до протидії російській загрозі. Дехто навіть розмірковує над тим, чи не варто відродити практику обов'язкової служби в армії.

Якими є зовнішньополітичні пріоритети Каллас?

Низка опитаних DW експертів вважають, що Каллас - це правильний вибір у правильний час з погляду зовнішньої політики, передовсім тому, що протягом наступних п'яти років ЄС буде зосереджений на посиленні захисту від Росії. Як прем'єр-міністерка Естонії, крихітної країни, яка до 1991 року входила до складу Радянського Союзу, і донька жінки, яку ще немовлям депортували до Сибіру, Каллас дуже добре розуміє, що може статися, якщо Україна програє війну з Росією або буде змушена поступитися територією.

Її пріоритетом на посаді головної дипломатки ЄС буде створення умов, аби європейці в майбутньому були готові дати відсіч російським атакам. Війна в Україні оголила багато вразливих місць Європи, включно з недостатнім виробництвом боєприпасів і прогалин у можливостях ведення супутникового спостереження і розвідки.

Каллас запропонувала механізм спільних запозичень ЄС для фінансування розширення оборонних можливостей. Хоча президент Франції Еммануель Макрон підтримав цю ідею, їй буде важче переконати такі держави, як Німеччина, котрі проводять обережну бюджетну політику. Як натякали ЗМІ, в лютому в Гамбурзі під час зустрічі з канцлером ФРН Олафом Шольцем (Olaf Scholz) вона ймовірно порушила це питання.

Проте вже зараз лунають застереження стосовно потенційних суперечок всередині Альянсу щодо сфер впливу і, що Каллас з її зосередженням на Росії може перехопити ініціативу в майбутнього нового очільника НАТО Рютте. "В умовах військової кризи важливо, хто кому віддає накази і як насправді працює субординація. У військовому плані це НАТО, - сказала вона в березні, намагаючись внести ясність у це питання. - Але посилення оборонної промисловості - це та галузь, де Європейський Cоюз також має право голосу".

Ще більшим викликом для Каллас буде визначення її зовнішньополітичного бачення в інших сферах, як-от відносини з Іраном, Китаєм і Близьким Сходом.

Чи справді Каллас бракує бачення щодо інших аспектів зовнішньої політики ЄС?

Крісті Райк, заступниця директора естонського аналітичного центру ICDS, сказала, що Каллас буде критично ставитися до Китаю та Ірану, а також оцінюватиме Тегеран і Пекін на основі їхніх зв'язків з Москвою. ""Гадаю, що важливість теми Китаю зростатиме для ЄС, де зайняті розробкою своїх підходів до трансатлантичних відносин". "Що ж стосується Ірану, то не думаю, що вона сформулює чіткі позиції. Але оскільки Іран з його авторитарним режимом тепер є близьким партнером  Росії, то це і стане відправною точкою", - додала аналітикиня.

Райк також припускає, що Каллас докладатиме значних зусиль для просування багатостороннього світового порядку, заснованого на правилах. "Вона походить з маленької держави, тож для неї цілком природно робити сильний акцент на порядку, заснованому на правилах, де діють міжнародні угоди й поважаються норми", - пояснює експертка.

Інші оглядачі, однак, кажуть, що хоча такий підхід може спрацювати в контексті загрози, яку Росія становить для малих країн Балтії, він може виявитися суперечливим, коли йтиметься про конфлікти на Близькому Сході.

Приміром, у травні Естонія проголосувала за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, яка підвищила статус Палестини зі статусу спостерігача до повноправного члена. Ізраїльське джерело повідомило DW, що хоча в Тель-Авіві мало знають про Каллас, голос Естонії взяли до уваги.

"Каллас особисто не висловлювалася щодо інших питань зовнішньої політики, окрім Росії, - додав Мерілі Ар'якас з ICDS. - У будь-якому разі, все буде залежати від того, що ЄС вирішить в цілому щодо основних зовнішньополітичних питань".

Чи буде Каллас проводити "феміністичну зовнішню політику"?

І тут виникає питання, чи буде вона проводити так звану феміністичну зовнішню політику. Навіть серед феміністок точаться суперечки про те, чи феміністична зовнішня політика просто заохочує включення жінок у владу, бореться за їхні права за допомогою дипломатичних інструментів і наполягає на виділенні більшої кількості ресурсів, чи виходить за рамки цього і ставить безпеку людини понад національну безпеку в пріоритет.

Енн Таунс, професорка політології Гетеборзького університету Швеції, сказала, що багато феміністок відкидають ідею про те, що "між феміністичною зовнішньою політикою і політикою безпеки існує невіддільна напруженість", додавши: "Каллас - це традиція: "Каллас вписується в цю ж традицію".