Харків: дух спротиву під ракетним дощем
11 червня 2024 р.
Перше, що впадає в око в Харкові, - прапори України на стовпах уздовж доріг. Їх більше, ніж у Києві. Їздять автівки, стукають по рейках старі запорошені трамваї - життя в другому за величиною місті України видається звичайним. Але ілюзія триває недовго. Про те, що третій рік триває війна Росії проти України, а Харків - прифронтове місто - швидко нагадують блокпости, протитанкові їжаки та зруйновані будинки. Сотні пошкоджених житлових будинків, промислових будівель, магазинів.
Росія обстрілює Харків "за розкладом"
Харків у червні 2024 року - відкрита рана, місто фанерних вікон. Росія обстрілює Харків ракетами, бомбами і дронами майже щодня. Руйнування помітні скрізь - як в історичному центрі, так і в спальних районах на околицях. На центральних вулицях є будинки з повністю або частково зруйнованим верхнім поверхом. В одному чотириповерховому будинку - діра знизу до верху, видно двері квартир, стирчать у небо обривки водопровідних труб. На сильно зруйнованому й обгорілому будинку на сусідній вулиці про життя до війни нагадує напис "Заходь на каву".
Більшість руйнувань залишилися від першого року війни. Тоді російська армія зайшла на околиці Харкова, але була змушена відступити. Про ті дні в лютому та березні 2022 року нагадує серед іншого зруйнована спецшкола з поглибленим вивченням німецької мови. У ній тоді був російський спецназ, і вибивали його звідти із застосуванням важкої техніки. Від школи залишилися руїни і напис над входом українською та німецькою мовами "Успіх у навчанні - успіх у житті". Зруйнованих шкіл у Харкові чимало.
На багатьох будівлях у центрі написи "продам" або "здам в оренду". Більшість магазинів, кафе і барів працює, але відвідувачів у них мало. Увечері вони швидко порожніють - метро в Харкові працює до 21:30, а комендантська година починається на годину раніше, ніж у столиці - о 23:00. Ближче до опівночі зазвичай починаються обстріли.
Харків'яни розповідають, що Росія обстрілює місто методично, "майже за розкладом", у перший рік великої війни кількість опівнічних пострілів якийсь час була однаковою. На початку червня обстрілів стало помітно менше, і місцеві пов'язують це з тим, що США та інші західні партнери України дозволили Києву стріляти їхньою зброєю по російських військових цілях поблизу кордону. За даними західних ЗМІ, Україна вже застосовувала їх у Бєлгородській області, знищивши комплекси ППО С-300.
Кладовище російських ракет
Такі комплекси періодично обстрілюють ракетами, їхні залишки можна побачити на так званому "кладовищі російських ракет". Це найбільше в Україні та найвідоміше в світі місце, де збирають залишки "смерчів", "ураганів", С-300, "іскандерів" та іншої зброї, яку Росія використовує проти Харкова та області. Кладовище - майданчик, що охороняється, потрапити туди можна тільки в супроводі представника прокуратури. Харківська обласна прокуратора збирає залишки ракет як докази військових злочинів РФ для майбутніх процесів в Україні та за кордоном. Майданчик заріс травою, ракети тут зберігають із перших днів вторгнення. Зараз їх там близько тисячі.
"Усі ракети, які тут знаходяться, в тому числі крилаті, коштують мільйони доларів", - зазначив у розмові з DW представник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко. За його словами, встановити причетність Росії до виробництва й використання допомагають маркування, абревіатури на збережених корпусах ракет і внутрішніх деталях. Там зашифрована інформація про моделі, про "підприємства, які їх виробили, військові частини, які їх обслуговували", каже Чубенко.
Чому харків'яни залишаються в місті
Через перебої з електрикою, спричинені тим, що Росія практично знищила виробництво електроенергії в Харкові та області, скрізь торохтять генератори. Перехожих на вулицях мало, але є, зокрема й діти. Багато студентів і школярів, які, очевидно, готуються вступати до вишів. І все-таки важко повірити, що в місті зараз проживають понад мільйон жителів - місцевих і вимушених переселенців із зони бойових дій.
Місту вочевидь бракує робочих рук, насамперед через те, що багато чоловіків пішли воювати. У поїзді метро великий плакат: "Харкову потрібні водії громадського транспорту". Охочим серед іншого гарантують "бронювання" від мобілізації. Хоча в Україні таке бронювання не 100-відсоткове, частину співробітників можуть призвати.
Харків'яни кажуть, що звикли до обстрілів і щоденного ризику для життя. Мало хто вірить в успіх нового російського наступу в Харківській області, внаслідок якого армія РФ змогла захопити невеликі відрізки у двох місцях уздовж кордону. Але багато хто визнає, що оборонні рубежі української армії виявилися до цього не готовими.
Хтось залишається в Харкові, бо не хоче залишати старих батьків, хтось - свою квартиру або будинок із нажитим роками господарством, а хтось хоче продовжувати допомагати українській армії. Один перехожий, хлопець років 25, розповів, що нещодавно переїхав до Харкова з Києва через роботу і йому тут подобається більше, ніж у столиці: "Мені в Харкові подобаються люди, вони особливі". Водночас він зізнався, що щоранку одна з думок у нього в голові - чи всі колеги вийдуть на роботу. За останні дні в Харкові було кілька ударів російських ракет із численними жертвами - по торговельному центру та по друкарні. Його супутниця розповіла, що виїжджала з Харкова в перший рік війни, але повернулася. Головною проблемою обидва назвали психологічну втому від війни.
Дух опору
Багато хто в Харкові каже, що страх є, але є й дух опору, небажання їхати. Продавчиня в одній з кондитерських крамниць показала на зруйновану будівлю на сусідній вулиці. "Ми закінчуємо роботу о 15:30, а ракета кілька днів тому прилетіла о 16:00. Таке ось везіння", - каже жінка. Здається, що в таких, як вона - сталеві нерви.
Дух опору Харкова видно в зелених парках і скверах, чистоті яких можуть позаздрити парки в Німеччині. Він відчувається в художньо розписаних фанерних дошках у вікнах будинків, у написах "Ми працюємо!". Таке відчуття, що багато харків'ян вчепилися у своє місто зубами і не збираються його віддавати. "Якщо є приліт, то ми пригнулися, пил обтрусили, чубчик поправили і далі працюємо", - каже продавчиня. Серед її товарів - набір цукерок "Харків. Місто героїв". На коробці - один із символів Харкова - будівля збудованого майже 100 років тому Держпрому і синьо-жовтий прапор України.