1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
ІсторіяНімеччина

Гітлер. Сталін. Путін. Хто розколов Європу?

Марина Борисова
23 серпня 2024 р.

85 років тому було укладено "пакт Гітлера-Сталіна", який розколов Європу. І розколота вона досі, впевнені німецькі історики. Хто в цьому винен?

https://p.dw.com/p/4jqF8
Виставка "Розкол у Європі. Наслідки пакту Гітлера-Сталіна" у Музеї Берлін-Карлсгорст
Виставка "Розкол у Європі. Наслідки пакту Гітлера-Сталіна" у Музеї Берлін-КарлсгорстФото: Museum Berlin-Karlshorst

23 серпня 1939 року, 85 років тому, Радянський Союз і нацистська Німеччина уклали договір, який увійшов в історію як "пакт Гітлера-Сталіна" (Hitler-Stalin-Pakt), або, як його зазвичай називають в Україні та інших пострадянських країнах, "пакт Молотова-Ріббентропа". З нагоди річниці згадати про цю сторінку в історії пропонує виставка "Розкол у Європі. Наслідки пакту Гітлера-Сталіна" ("Riss durch Europa. Die Folgen des Hitler-Stalin-Pakts"). Це спільний проєкт Музею Берлін-Карлсгорст і кафедри історії Східної Європи Університету Генріха Гейне в Дюссельдорфі. DW поговорила з куратором виставки Крістофом Майсснером (Christoph Meißner).

DW: Розкол у Європі... Який стосунок ваш проєкт із вивчення наслідків "пакту Гітлера-Сталіна" має до актуальної ситуації на європейському континенті? На вашу думку, війна в Україні - це теж наслідок цього пакту?

Крістоф Майсснер: На розкол у Європі ми дивимося з двох ракурсів. Історична перспектива визначається якраз "пактом Гітлера-Сталіна", тобто визначенням сфер впливу Радянського Союзу та Німеччини. Сучасна ж перспектива знаходить відображення в культурі пам'яті, яка виникла внаслідок цього розколу. Сьогодні західноєвропейський погляд на події 1939 року сильно відрізняється від східноєвропейського, а війна в Україні, здавалося б, не має нічого спільного з цим розколом, але якщо поглянути пильніше, ми переконуємося у зворотному.

Куратор виставки "Розкол у Європі. Наслідки пакту Гітлера-Сталіна" Крістоф Майсснер
Крістоф МайсснерФото: DW

Внаслідок "пакту Гітлера-Сталіна" Україна отримала суттєві територіальні переваги - йдеться про Галичину і Буковину. Україну було зібрано в єдину державу. Але сталося це в рамках Радянського Союзу - примусово. І цей наратив у культурній пам'яті якраз поширений зараз в Україні - про те, що було територіальне розширення, яке відбулося з примусу. Коли ми починаємо говорити про війну в Україні, ми, звісно, маємо говорити і про Росію. Росія розглядає цей пакт як виграний час, мовляв, було виграно два роки і звільнено території в Білорусі та Польщі (які сьогодні належать до Західної Білорусі та Західної України). Такі інтерпретації історії не обов'язково мають безпосередній стосунок до війни в Україні, але вони все одно постійно використовуються Росією в дискусіях і отруюють атмосферу.

Читайте також: Польський похід Червоної армії 1939 року: сучасне переосмислення

В описі виставки ви пишете про те, що культура пам'яті про цей пакт досі розділяє Європу. У чому досі є розбіжності? Здавалося б, ситуація абсолютно очевидна: було підписано договір про ненапад - із секретним протоколом, у якому було поділено Європу. Про що тут можна досі сперечатися й дискутувати?

Хороше запитання. У Східній і Центральній Європі в центрі уваги перебувають злочини сталінського режиму і Радянського Союзу, у Західній Європі - це злочини націонал-соціалістів у Німеччині, і насамперед Голокост, Шоа. У Центральній та Східній Європі це ще й втрата державної незалежності, яка призвела до колосальної національної травми. Для Західної Європи ця проблема була не така актуальна: західні країни були окуповані Німеччиною, але вони зберегли свою державність після Другої світової війни. Країни Балтії були окуповані, а потім анексовані майже пів століття. Проміжна окупація Німеччиною цих країн, яка тривала три роки - з 1941-го по 1944 рік, - відігравала другорядну роль. Для німецької культури пам'яті головний фокус - націонал-соціалізм, злочини "третього рейху" в Центральній і Східній Європі. Звідси й конфлікт: який злочин був страшнішим?

Підписання пакту про ненапад між гітлерівською Німеччиною та СРСР головами МЗС Ріббентропом та Молотовим, 1939 рік
Сталін на підписанні пакту Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 року. Пакт підписали глави зовнішньополітичних відомств СРСР і гітлерівської Німеччини Молотов і Ріббентроп. Сталін наполягав на тому, щоб до СРСР прибув високопоставлений представник Німеччини, якщо вже не може приїхати сам ГітлерФото: AKG Berlin/picture-alliance

Хіба на це запитання можна дати відповідь?

Ні, не можна. І я хочу застерегти всіх від того, щоб класифікувати й підраховувати жертви. Обидві сторони мають право говорити про величезну кількість жертв, з обох боків був терор: радянський - з одного, націонал-соціалістський - з іншого. Тому я закликаю припинити давати оцінку жертвам і говорити, що в якійсь одній країні жертви були страшнішими. Усі жертви однаково жахливі.

Чому ви вважаєте, що якраз у світлі війни в Україні "пакт Гітлера-Сталіна" актуальний як ніколи?

Тому що цей "пакт" ятрить старі рани. Це той власний історичний досвід, який отримали, наприклад, країни Балтії: втрата власної незалежності. У Фінляндії - це був напад Радянського Союзу в 1939-1940 роках, у Румунії - окупація частини країни. Таке розуміння цих подій пустило глибоке коріння в цих країнах, у пам'яті людей. А імперіалістичні амбіції Росії знову стали тригером. Як наслідок це призвело до того, що ці країни шукають для себе безпеку, і вони не хочуть більше залишатися самі й бути відданими, як тоді, на вгамування імперських апетитів Радянського Союзу, а сьогодні - Росії.

Ви випередили моє наступне запитання. 17 вересня 1939 року в Польщу увійшли зі сходу радянські війська (поділ Польщі вермахт і частини Червоної армії відсвяткували надалі спільним парадом у Бресті. Пізніше до СРСР було приєднано країни Балтії, Бессарабію, Північну Буковину і частину Фінляндії). Сьогодні, після нападу Росії на Україну, багато хто бачить загрозу і для Латвії, і для Литви, і для Естонії... Причина таких побоювань криється в тому пакті? Чи можна з того історичного досвіду робити висновки про нинішню загрозу? Чи в цьому більше маніпуляції суспільною свідомістю?

Я не можу про це судити, це мають робити соціологи. Але від себе можу сказати таке. Так влаштована наша пам'ять: вона зберігає досвід. Тригер переходить із пам'яті в культурну пам'ять - і оживає знову. Тому цей страх і відчувається зараз. Це може бути й уявний страх, але зрештою не має значення, якого він характеру, бо страх є - і його треба сприймати всерйоз. Про це мова. З історичної точки зору цей досвід, отриманий під час існування Радянського Союзу, визначає те, якими очима ці суспільства сьогодні дивляться на Росію.

У жовтні в рамках виставки "Розкол у Європі. Наслідки "пакту Гітлера-Сталіна" заплановано доповідь "Радянська спадщина України в контексті пакту Гітлера-Сталіна". Ви могли б трохи розповісти, що планується?

Так, це подіумна дискусія. Ми говоритимемо про те, як "пакт Гітлера-Сталіна" сприймається сьогодні в Україні - якраз у контексті того, про що я вже казав. Україна територіально виграла від "пакту Гітлера-Сталіна", розширивши свою площу. З іншого боку, все це відбувалося під пануванням Радянського Союзу, тобто український народ - теж жертва "пакту Гітлера-Сталіна", бо він був змушений страждати від радянізації. Ми дискутуватимемо про те, чи можна порівнювати те, що сталося з людьми на Галичині в жовтні-листопаді 1939 року, з тим, що зазнали люди в Північній Буковині влітку 1940 року. І, звичайно ж, ітиметься про взаємини з Польщею. Україна отримала території за рахунок Польщі.

Читайте також: Пакт Гітлера-Сталіна: "медовий місяць" двох диктаторів

23 серпня 1939 року. Радянський Союз і "третій рейх" уклали договір про ненапад. До договору додавався секретний додатковий протокол про розмежування сфер впливу у Східній Європі. На свою угоду з Гітлером пішли і Великобританія з Францією. Тобто, як показує історія, навіть із Гітлером можна було сісти за стіл переговорів. Ви як історик, знаючи про той досвід, як оцінюєте ймовірність мирних переговорів у нинішній ситуації?

Не знаю, чи буде якийсь договір про ненапад. І я б не радив укладати такі договори - особливо двосторонні. Більшою мірою йдеться про те, щоб знайти устрій, порядок, за якого Росії буде знайдено її місце. Порядок, у якому буде прописано, що Росія - одна з країн у Центральній і Східній Європі. І таких країн багато. І у них у всіх є однакове право на безпеку. А не тільки у Росії є право за рахунок інших країн забезпечувати безпеку собі. Мають враховуватися інтереси всіх країн. Тому ми виходимо, ймовірно, з багатостороннього договору. Я не думаю, що Німеччина і Росія сядуть за стіл переговорів, щоб поділити між собою Східну і Центральну Європу. Або Україну. Такого не станеться.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою