FAZ: „Голодомор” звучить майже як „Голокост”

Велику увагу газети приділяють заворушенням у французьких передмістях. Однак спершу пропонуємо вашій увазі два коментарі на українську тематику.

Швейцарська газета NEUE ZÜRCHER ZEITUNG з огляду на безрезультатне перше засідання Верховної Ради нового скликання аналізує ситуацію довкола формування майбутньої коаліції:

Про такий розвиток подій підозрювали: попри численні запевнення, які можна було почути останніми тижнями, „помаранчеві” партії, що перемогли на парламентських виборах 30 вересня, не змогли дійти згоди щодо формування коаліції. (...) Це було чергове прикре розчарування для прихильників „помаранчевого” табору, чий ентузіазм з огляду на нічим не пояснювані дивацтва своїх політиків останніми роками помітно зменшився. (...) Те, що сподівання Тимошенко на прем’єрство справдяться, ще абсолютно не факт. Її страшенно недолюблюють у пропрезидентському таборі. Немала частина депутатів-„нашоукраїнців” виступають за широку коаліцію з Януковичем. (...) Спостерігачі застерігають, що Ющенко у разі братання зі своїм суперником остаточно себе дискредитує і тим самим додатково розчистить шлях для висунення Тимошенко своєї кандидатури на президентських виборах, - зауважує швейцарська NEUE ZÜRCHER ZEITUNG.

Німецька газета FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG звертається до теми вшанування річниці голодомору в Україні, проводячи паралелі з явищем Голокосту:

„Голодомор” звучить майже як „Голокост”. І насправді події, які стоять за цими словами - голодомор 30-их років минулого століття, спричинений сталінським режимом, та винищення євреїв нацистами - мають набагато більше спільного, аніж лише словесна схожість. Варто лише поглянути на цифри: шість мільйонів знищених євреїв та від п’яти до восьми мільйонів загиблих від голоду мешканців України, Казахстану, півдня Росії. Таким чином голодомор, як і Голокост, є одним з найбільших масових злочинів ХХ століття. І як Голокост для євреїв, так голодомор для українців став поштовхом до побудови держави. (…) Росія зустрічає нову київську політику пошуку історичної правди з відкритим невдоволенням. Посол Москви у Києві Чорномирдін заявив, що він не бачить жодної користі у цьому потоці почуттів, - читаємо у FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG.

До іншої теми. У Франції продовжуються заворушення у передмістях кількох великих міст, зокрема Парижа, населених переважно вихідцями з сімей мігрантів. Президент Ніколя Саркозі навіть перервав свій візит до Китаю, аби провести у середу надзвичайне засідання уряду. Німецька газета TAGESZEITUNG з цього приводу пише:

Коли Ніколя Саркозі ще був міністром внутрішніх справ, він обіцяв вивести „усю цю потолоч” з Франції. Однак як президент він, вочевидь, має інші пріоритети, не пов’язані з проблемними зонами французької республіки. Заледве ставши главою держави, Саркозі знизив податки з найбагатшої частини населення, обмежив право на страйки, підвищив пенсійний вік та підняв плату за медичне обслуговування громадян. Тепер ця політика ігнорування соціально слабких прошарків населення дається взнаки у паризьких передмістях. Там накопичена озлобленість на соціальну несправедливість виривається назовні у вигляді ще більшої жорстокості, аніж під час заворушень два роки тому, - зазначає берлінська TAGESZEITUNG.

Французька газета LE FIGARO продовжує тему:

Люди небезпідставно співчувають учителям, які викладають у школах у соціально неблагополучних кварталах. Але чи поспівчував хтось хоча б раз поліцейським? Цими днями розлючені молодики обстрілювали поліцейські дільниці у паризьких передмістях. За дві ночі поранено понад 80 правоохоронців. Такого Франція ще не бачила. В інших країнах, як, приміром, у Сполучених Штатах, уже давно б віддали наказ рішуче розправитися з порушниками громадського спокою. В окремих передмістях така потреба сильно назріла. Однак, аби її уникнути, слід спочатку дослухатися до мовчазної більшості, яка мешкає у цих неспокійних передмістях. Більшість мешканців далеко не поділяють методів радикально налаштованих молодиків, які поширюють страх та ненависть, - пише паризька LE FIGARO.

Огляд преси підготувала Христина Ніколайчук