Чому в Литві українці частіше йдуть працювати, ніж у ФРН?

У Литві працевлаштувалися 57 відсотків українських біженців, у Данії - 53 відсотки, у Польщі - 48 відсотків. А в Німеччині поки що лише 27 відсотків, свідчать дані за перший квартал 2024 року. Однак у цілій низці країн інтеграція українців у ринок праці вдалася ще гірше: у Фінляндії, Норвегії, Румунії та Іспанії частка тих, хто пішов працювати, все ще нижча за 20 відсотків. Тож Німеччина за цим показником - у середині списку з 26 європейських країн, дані з яких вивчалися.

Такий один із висновків наукової роботи, проведеної Інститутом з дослідження ринку праці та кар'єри (IAB) у Нюрнберзі. Колектив із дев'яти авторів дослідження, опублікованого 17 липня, поставив собі за мету з'ясувати, чому в одних країнах українці, які рятуються від війни, частіше йдуть працювати, ніж в інших.

Чи відбиває допомога Bürgergeld бажання шукати роботу?

Тим самим вчені інституту, що входить до структури Федерального агентства з праці (BA), яким керує відома представниця Соціал-демократичної партії Німеччини Андреа Налес (Andrea Nahles), явно прагнули зробити свій внесок у дискусію, що розгорілася у ФРН. Предметом гострої суперечки стало питання, якою мірою автоматичне надання громадянам України базової соціальної допомоги (Bürgergeld), розмір якої вищий, ніж сума виплат звичайним претендентам на притулок, позначилося на темпах їхнього працевлаштування, і чи не позбавила ця допомога багатьох стимулу шукати роботу.

Досить активно у Німеччині обговорюється й інший аспект: чи не виявилася помилковою концепція німецького уряду, згідно з якою ставку слід зробити не на пришвидшене працевлаштування біженців на будь-яку роботу, а на попереднє кількамісячне навчання ними німецької мови, щоб у перспективі полегшити їм отримання місця, яке б більше відповідало набутій в Україні кваліфікації. 

Один із ключових висновків дослідження: частка тих, хто працевлаштувався, одразу ж була вищою в тих країнах, у яких був високий попит на малокваліфіковані трудові ресурси. На це в повідомленні IAB для преси насамперед вказала економістка і соціологиня Юлія Косякова (Yuliya Kosyakova), яка керувала дослідженням. Вона уродженка України, є професоркою Бамберзького університету, де вивчає міграційні процеси, а з січня 2023 року разом з іншим професором очолює в інституті IAB відділ із дослідження міграції, інтеграції та міжнародного ринку праці.

Так, у Великобританії вже в 4-му кварталі 2022 року, приблизно через пів року після прибуття основного потоку біженців, 56 відсотків із них працювали. Високі показники були зафіксовані на той момент також у Литві (48 відсотків), Нідерландах (46 відсотків), Естонії (40 відсотків), Данії (39 відсотків) та Польщі (38 відсотків). Водночас у цілій низці країн вони були істотно нижчими, наприклад у Швейцарії (12 відсотків), Норвегії (11 відсотків), Румунії (9 відсотків), Хорватії (8 відсотків). Тож Німеччина з показником близько 20 відсотків уже тоді була в середині списку, зазначається в дослідженні. У ньому вказується, що відтоді цей показник повільно, але послідовно зростає, тоді як, приміром, у Великобританії практично не змінюється.  

Роль дитячих садків, діаспори та англійської мови

У дослідженні аналізується і ціла низка інших чинників, що вплинули на темпи працевлаштування українців. Це і рівень безробіття в даній країні, і закони, що регулюють ринок праці та полегшують або, навпаки, ускладнюють найм на роботу, і наявність вільних місць у дитячих садках. У цьому випадку це стало вельми вагомим чинником, адже абсолютна більшість біженців з України - жінки, причому дуже багато хто приїхав із малолітніми дітьми. І тут слід мати на увазі, що в Німеччині, особливо в західних федеральних землях, проблема дефіциту дитсадкових місць стоїть дуже гостро. 

Важливу роль, підкреслюється в дослідженні, зіграло також і те, наскільки в країні, що приймає біженців, поширене знання англійської мови, якою приїжджі з України найчастіше володіють. Це - одне з пояснень порівняно швидкого працевлаштування не тільки у Великобританії, а й у таких західноєвропейських країнах, як Данія та Нідерланди, де англійською володіє дуже великий відсоток населення.

Тож можна припустити, що в Польщі, своєю чергою, зіграла роль відносна близькість польської та української мов, а в Литві та Естонії - володіння місцевими жителями англійською та/або російською мовами. Ще один фактор, що сприяв швидшому й успішнішому працевлаштуванню: наявність у країні, котра прийняла українських біженців, української діаспори, що склалася раніше. У дослідженні як приклад називають Польщу, Італію та Чехію.

Німеччина зробила ставку на довгострокову інтеграцію

Ці та інші висновки на сайті IAB прокоментували дві наукові співробітниці цього інституту, які входили до авторського колективу. "Високі показники працевлаштування спостерігаються саме у тих країнах, які досі робили ставку на тимчасове перебування біженців, а не на їхню довгострокову інтеграцію. У цих країнах біженцям швидко знаходять роботу, яка не вимагає особливої кваліфікації і часто пов'язана з поганими умовами праці. Вони найчастіше працюють лише кілька годин на тиждень, часто мають тимчасові трудові договори на дуже короткий термін і виконують роботу, яка часто нижча за їхню кваліфікацію", - наголосила Ксенія Ґатскова (Kseniia Gatskova), яка теж родом з України.

Так, у Данії, за її словами, більшість біженок працюють прибиральницями, у Нідерландах їх викликають на роботу тільки час від часу (on the call jobs). Натомість інші країни зробили ставку на довгостроково орієнтовану інтеграцію біженців у ринок праці та керувалися принципом "спочатку - мова".

"Це означає, що біженці насамперед повинні вивчити мову і домогтися визнання своєї кваліфікації, щоб пізніше мати можливість обирати роботу, адекватну цій кваліфікації", - продовжила Ґатскова і послалася на наукові дослідження, згідно з якими такий підхід забезпечує більш стабільні трудові відносини, що, зрештою, приносить більше користі як самим біженцям, так і країні, яка їх приймає.  

Саме такий підхід було обрано щодо біженців з України, підкреслила інша наукова співробітниця IAB і співавторка дослідження Тереза Кох (Theresa Koch): "Якраз зараз, коли кваліфікованих кадрів не вистачає, важливо домагатися того, щоб люди працювали відповідно до своєї кваліфікації. Освітній рівень українок та українців дуже високий. Німеччина могла б скористатися цим потенціалом".

Програма Job Turbo - визнання невдачі?

Але чи не є те, що уряду Німеччини довелося запустити спеціальну програму під назвою Job Turbo, доказом того, що благі наміри не дали бажаного результату і працевлаштування біженців з України йде значно повільніше, ніж очікувалося?

На сайті IAB Ксенія Ґатскова відповіла на це запитання так: "У жодному разі! Хоча політичне керівництво і прагне за допомогою Job Turbo прискорити інтеграцію біженців у ринок праці, це не зачіпає основоположних принципів довгостроково орієнтованої стратегії. Кожен має право перед працевлаштуванням закінчити необхідний мовний курс або пройти навчання, і під час цього перехідного періоду отримуватиме державну підтримку".    

За словами Ксенії Ґатскової, "час довів виправданість концепції стійкої інтеграції. Наприклад, рівень працевлаштування біженців, які приїхали в Німеччину в період із 2013 до 2019 року, через вісім років становив 68 відсотків. У Нідерландах і Данії, у яких був інший підхід до інтеграції, відсоток працевлаштованих є набагато нижчим".

Якою мірою аргумент про вісім років переконає ті політичні сили в Німеччині, які вимагають якнайшвидшого перегляду рішення про надання українцям Bürgergeld, покаже час.

Автори дослідження IAB, у всякому разі, запевняють, що розмір базової соціальної допомоги в Німеччині якщо і впливає на готовність шукати роботу, то лише мінімально. Методологію, яку при цьому застосовували, Тереза Кох описала так: "Ми досліджували, чи виявляється рівень працевлаштування нижчим у тих країнах, де частка середніх витрат на кожного біженця у ВВП на душу населення вища". За її словами, "під час аналізу отриманих даних ми змогли виявити тут тільки слабкий і несуттєвий взаємозв'язок".