Чим загрожує Україні втрата Соледару?

Попри намагання прорвати оборону ЗСУ у Соледарі на Донеччині Росії поки не вдається захопити місто. Біля Соледара зараз тривають найзапекліші на всій лінії фронту бої. Із проханням дати оцінку ситуації на цій ділянці DW звернулася до професора мюнхенського Університету Бундесверу Франка Зауера (Frank Sauer).

DW: Пане Зауер, вже багато тижнів російські сили намагаються встановити контроль над Бахмутом та Соледаром. Нині у Москві заявляють, що їхні сили частково блокували Соледар, у ЗСУ кажуть, що бої надалі тривають. Якщо Україна все ж втратить Соледар, що це означало б для України і для перебігу війни?

Франк Зауер: Я не думаю, що у стратегічному сенсі це має велике значення для подальшого розвитку (бойових дій. - Ред.). Навіть у разі, якщо Соледар впаде. У своїх оцінках я орієнтуюся на інформацію, оприлюднену Інститутом вивчення війни (ISW), згідно з якою місто ще не повністю в руках Росії, а українські сили все ще можуть утримувати свої позиції на заході.

Відомо, що наступ на Соледар здійснюється головним чином силами ПВК "Вагнер", очолюваної Євгеном Пригожиним. В Києві кажуть, що "вагнерівці" буквально "просуваються по трупах". Все ж, здається, роль Пригожина та ПВК стає дедалі помітнішою. Чи означає це, що Росія тепер має, по суті, дві армії - державну та криміналізовану? Як ви оцінюєте роль російських найманців у цій війні?

Нещодавно New York Times написала про те, що між "Вангером" та регулярною російською армією відбувається боротьба, зокрема що в минулому вже були невеликі бої між ними. Тож постає питання про те, в якій позиції група "Вагнер" перебуває до російських збройних сил та держави загалом. Є, принаймні, дві ознаки того, що "Вагнер" в особі Пригожина переслідує також і певні корисливі інтереси. Передусім, це, звичайно, Бахмут, довкола якого вже довго точаться запеклі бої, які важко пояснити суто військовими інтересами.

Але навіть, якби "Вагнер" і Росія взяли б Бахмут, це не стало би якимось вирішальним стратегічним поворотом, який мав би великий вплив на розвиток воєнних дій.

Все ж, потрібно запитати, а за що іде ця боротьба? Цілком можливо, що Пригожин переслідує певні дуже банальні особисті інтереси щодо місцевих природних ресурсів, які він міг би експлуатувати. Це також може бути пов'язано з тим, що, якщо "Вагнеру" й справді вдасться взяти Бахмут, то владна динаміка в Росії фактично перетворює Пригожина на Путіна.

Точно можна сказати те, що ці бої насправді не лише безглузді, але й надзвичайно жорстокі. Ми знаємо з Telegram-каналів, що група "Вагнера" справді безглуздо пожертвувала десятками й сотнями людських життів: бійців просто штабелями кидають вперед на досить певну смерть, щоби ті вступили в бій з противником. Це з військової точки зору досить безглузда боротьба, яка спричиняє багато страждань і з російського боку.

Читайте також: Глава "Русі сидячої": Пригожин - четверта гілка влади в РФ

Деякі українські оглядачі припускають, що бої за Соледар і Бахмут насправді є репетицією спроби повторного взяття Києва, а деякі російські блогери натякають, що це тактика маскування, щоби несподівано вдарити з іншого напрямку. Що ви про це думаєте?

Так, ці повідомлення циркулюють вже деякий час. На Заході, звичайно, розуміють, що в Києві є занепокоєння через можливість нового наступу з півночі, з боку Білорусі, можливо, підтримуваних Білоруссю російських сил. Наскільки мені відомо, і цю інформацію також нині оприлюднила британська розвідка,те, що спостерігається зараз в Білорусі, не дає підстав припускати, що подібний сценарій зараз імовірний.

Та в жодному разі не варто виключати, що Путін таки знову спробує щось влаштувати з півночі з прицілом на Київ, хоча б для того, щоби відтягти українські сили на північ і не дати їм воювати, наприклад, на Донбасі. Але я повинен чесно сказати, що, звісно, ​​розумію велику стурбованість тим, що може бути відкритий додатковий фронт. Але те, що може бути другий наступ з півночі на столицю, який цього разу може видатись успішнішим, ніж перша спроба в лютому, - такою перспективою на даний момент я не дуже занепокоєний.

Читайте також: Бої за Соледар: що потрібно знати про передмістя Бахмута та його підземелля

Наостанок, хочу вас запитати про перспективу надання Україні далекобійних ракет ATACMS з радіусом дії 300 км і більше. Радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк як раз напередодні повідомив, що переговори про це зараз ведуться "дуже інтенсивно". Як ці ракети могли би змінити перебіг воєнних дій?

Я завжди дуже обережний, коли мова заходить про фактор, який може змінити "правила гри". Ракетні системи HIMARS, Panzerhaubitze 2000, тепер от з'явилися бронетранспортери Marder і Bradley. Чи вони є факторами, які, так би мовити, змінюють "правила гри", посуваючи на полі бою все інше, "застаріле"? Так ніколи не буває.

Але щодо ATACMS, то я справді вважаю, що вони стануть дуже важливим інструментом для українських збройних сил, які дуже добре та розумно вміють організовувати "формуючі операції", як можна було побачити на прикладі контрнаступу на Харківщині. Готуватися упродовж тижнів, відрізати Росію від матеріально-технічного забезпечення, відрізати їй можливості для відступу. І тоді, коли проб'є час, здійснити швидкий наступ.

ATACMS, грубо кажучи, мають приблизно втричі більший радіус дії у порівнянні з дальністю ракет, що їх Україна зараз має у своєму арсеналі. Тобто, для України це було б дуже суттєвим збільшенням радіусу дій. І якщо далі думати в контексті комбінованої маневреної війни, тобто зі застосуванням бойових машин піхоти, бойових танків (а дискусії про їхнє постачання тривають), то можете собі уявити, що, якщо все це буде надано, то Україна у 2023 році може ще багато чого досягти у звільненні окупованих територій.

Читайте також: Бахмут: 60 відсотків міста у руїнах