Чи зможе Захід обійтися без сировини з РФ?

"До нас обмежують поставки низки товарів, але, можливо, нам теж подумати про певні обмеження - уран, титан, нікель", - заявив у середині вересня президент РФ Володимир Путін, доручивши уряду РФ розглянути можливість обмежити експорт з Росії цілої низки товарів.

З огляду на спроби Кремля у 2022 році маніпулювати поставками газу в Європу, щоб підірвати її рішучість підтримувати Україну, нові погрози російського президента не виглядають фантастичними. Показово, що США та ЄС звикли закуповувати згадану сировину в Росії у значних обсягах.

Уран

Путін, імовірно, не випадково розпочав з урану. Адже частка російської державної компанії "Росатом" на світовому ринку збагаченого урану для атомних електростанцій (АЕС) перевищує 40 відсотків, а високоякісний низькозбагачений уран для реакторів нового покоління більше не постачає взагалі ніхто. Перша американська компанія - Centrus Energy - почала самостійно збагачувати уран лише наприкінці 2023 року. Але обсяги виробництва ще довго залишатимуться скромними. Основний бізнес Centrus Energy - постачання збагаченого урану, закупленого у "Росатому".

Загалом на ринку США частка "Росатому" перевищує 20 відсотків, а в Європейському Союзі (ЄС) становить близько 30 відсотків. Але і для самої російської компанії ринки цих країн настільки ж важливі. США - найбільший споживач збагаченого урану з Росії, що забезпечує "Росатому" половину міжнародних продажів, які в сумі становлять щорічно приблизно $2 млрд. До ЄС "Росатом" постачає збагаченого урану на $500 млн. Крім того, на таку саму суму Європа закуповує в "Росатому" готове паливо для АЕС, побудованих радянськими й російськими фахівцями. Разом з постачанням сировини й готового палива, "Росатом" заробляє на наданні послуг. У підсумку, за власними даними російської компанії, країни Заходу 2023 року забезпечили їй понад $4 млрд із $16,4 млрд глобального виторгу.

Розрив відносин із "Росатомом" був би болючим

Різкий розрив відносин був би болючим для обох сторін. Саме тому донедавна "Росатом" був однією з небагатьох російських держкомпаній, які не підпали під дію західних санкції, попри дискусії та численні заклики українських політиків і експертів. При тому необхідність зниження залежності від Росії в ядерній енергетиці на Заході обговоренню не піддається. Альтернативного погляду серед західних політиків дотримується лише прем'єр Угорщини Віктор Орбан.

Крім "Росатому", збагаченням урану у великих обсягах займаються ще дві великі компанії - європейські Urenco й Orano. Обидві зараз збільшують свої потужності, щоб наростити постачання на американський ринок, який є для них ключовим. Якщо вони реалізують свої плани, США зможуть безболісно замістити поточний обсяг постачань із Росії приблизно за п'ять років, Європа - дещо згодом, прогнозує експерт атомного проєкту екологічного об'єднання Bellona Дмитро Горчаков.

Обмеження проти "Росатому"

Не чекаючи скорочення поставок із Росії, США кілька місяців тому самі запровадили формальні обмеження проти "Росатому". Це, втім, не повноцінне ембарго, подібне до нафтового. До 2028 року американським компаніям дозволено працювати з "Росатомом", якщо вони не зможуть повністю замістити його поставки. Centrus Energy відразу ж домоглася такого дозволу.

Узгодити навіть часткову заборону в такій чутливій сфері, як ядерна енергетика, виявилося непросто. Палата представників Конгресу США схвалила санкції ще в грудні 2023 року, проте Сенат проголосував за них тільки в травні. У ці місяці американські компанії раптово наростили імпорт збагаченого урану з Китаю, який раніше до США його не постачав. Американська влада підозрює, що фактично Китай реекспортує уран, куплений у Росії, яка у 2022-2023 роках різко наростила поставки своєму головному торговельному партнеру.

Цей епізод дає уявлення про те, як можуть розвиватися події в разі повного припинення постачань із Росії: сировина все одно потрапить на американський ринок - через Китай або інші країни. 

Титан

Так само як російська атомна промисловість здебільшого зводиться до "Росатому", за виробництво виробів з титану в Росії практично повністю відповідає компанія "ВСМПО-Авісма" з міста Верхня Салда у Свердловській області РФ. Як і "Росатом", вона теж є одним зі світових лідерів у своїй галузі.

Частка "ВСМПО-Авісма" у світовому виробництві титанової губки, первинного продукту переробки руди, з якого потім виготовляють злитки, оцінюють приблизно в 15 відсотків. Більшу частину всього обсягу титанової губки виробляють китайські компанії, трохи менше ніж чверть - японські, менше ніж 10 відсотків - казахстанські. Інших великих гравців на світовому ринку немає.

Як і "Росатом", "ВСМПО-Авісма" перебуває під санкціями США, але не ЄС, до того ж вона частково належить російській держкомпанії "Ростех", що об'єднує підприємства військово-промислового комплексу. Ба більше, американським компаніям, попри санкції, досі дозволено працювати з "ВСМПО-Авісма" - на певних умовах. Крім США, санкції проти "ВСМПО-Авісма" ввела Канада, однак і вони передбачають винятки для місцевого виробника бізнес-джетів Bombardier і канадського підприємства Airbus.

США легше знизити залежність від РФ, ніж Європі

До вторгнення Росії в Україну ключовими споживачами продукції "ВСМПО-Авісма" за кордоном були американський авіабудівний велетень Boeing і європейський Airbus. Потреби Boeing російська компанія забезпечувала приблизно на третину, Airbus - більш ніж наполовину. Boeing пообіцяв припинити співпрацю з "ВСМПО-Авісма" незабаром після початку війни, Airbus - у грудні 2022 року. Перед тим глава європейської компанії Гійом Форі публічно просив не запроваджувати санкції проти російського партнера: "Це все одно, що запровадити санкції проти самих себе". З огляду на складність виробничих процесів в аерокосмічній галузі, різко перемикнутися на альтернативних постачальників за такого рівня залежності від однієї компанії було практично неможливо.

У підсумку Boeing, найімовірніше, повністю розірвав відносини з "ВСМПО-Авісма", виявило видання The Washington Post, вивчивши дані сервісу ImportGenius. Однак багато постачальників Boeing - зокрема, французький виробник комплектуючих Safran і британський виробник авіаційних двигунів Rolls-Royce - досі закуповують титан у Росії. Airbus продовжував закуповувати титан у Росії принаймні до листопада 2023 року - свіжіших даних в ImportGenius поки немає. У підсумку обсяги експортних поставок "ВСМПО-Авісма" в Європу: $345 млн у 2023 році проти $370 млн роком раніше.

США легше знизити залежність від Росії, ніж Європі, оскільки у них є власні виробники титанових виробів, зазначає оглядач Reuters, експерт у галузі металургії Енді Гоум. Хоча і США, і ЄС повністю залежать від імпорту титанової губки, американські компанії вміють виробляти злитки із сировини, яку закуповують за кордоном. Тож поки що зниження залежності від Росії обертається зростанням залежності від США, що суперечить ухваленому цього року в ЄС закону про критично важливі корисні копалини. Але іншого шляху Європа в короткостроковій перспективі не має.

Нікель

"Ми живемо в дивному світі... Через відомі обставини деякі (західні) компанії ухвалюють рішення не купувати наш метал через емоційну оцінку поточної ситуації... Дехто собі на шкоду відмовляється навіть від чинних контрактів...", - нарікав на початку минулого року основний власник російської компанії "Норильський нікель" олігарх Володимир Потанін.

Справді, хоча "Норильський нікель" довго уникав санкцій (США та Сполучене Королівство запровадили обмеження лише місяць тому, а ЄС цього досі не зробив), географія продажів цієї російської компанії з початку війни радикально змінилася. У 2021 році понад 50 відсотків виторгу "Норильського нікелю" забезпечувала Європа, ще 16 відсотків - Північна і Південна Америка. Частка Азії становила лише 27 відсотків. У 2023 році частка Європи скоротилася до 24 відсотків, Північної та Південної Америки - до 10 відсотків. Натомість частка Азії зросла до 54 відсотків. Але необхідність переорієнтувати поставки із Заходу на Схід - це не єдина проблема, з якою зіткнулася російська компанія.

Нові проблеми "Норильського нікелю" через несподіваного конкурента

"Норильський нікель" виробляє не тільки нікель, проте нікель посідає важливе місце в його бізнесі, забезпечуючи близько 20 відсотків загального виторгу. Більше - близько 40 відсотків - приносить тільки паладій. У перші місяці після вторгнення Росії в Україну світові ціни на нікель злетіли в кілька разів - ринок побоювався, що ключовий виробник (частка "Норильського нікелю" у світовому видобутку - 17 відсотків) обмежить поставки через санкції. Попит на нікель останніми роками швидко зростав, тому що він застосовується у виробництві літій-іонних акумуляторів для електромобілів. Ціни на нікель, відповідно, теж зростали. Проте зараз він коштує навіть дешевше, ніж коштував до початку війни. Річ у тім, що в Росії на цьому ринку несподівано з'явився новий потужний конкурент - Індонезія.

Індонезія має найбільші у світі запаси нікелю, значно випереджаючи Росію в цьому плані. Але до недавнього часу між країнами не було прямої конкуренції, тому що Індонезія виробляє нікель не такої високої якості. Основною сферою його застосування було виробництво нержавіючої сталі. Все змінилося буквально в одну мить завдяки технологічному прориву, який здійснили китайські компанії. Вони навчилися переробляти низькоякісну індонезійську руду на першокласний продукт, що дало їм змогу вступити в пряму конкуренцію з "Норильським нікелем". У підсумку вже 2023 року експортні поставки "Норильського нікелю", за даними агентства S&P Global, знизилися на 28 відсотків порівняно з 2021 роком. Європейський Союз скоротив закупівлі вдвічі, США - майже на 90 відсотків. Китай - приблизно на 18 відсотків. Наростити поставки вдалося лише на ті ринки, з якими доти "Норильський нікель" активно не працював.

Подальші перспективи нікелевого бізнесу російської компанії не цілком очевидні, зазначає Енді Гоум з Reuters. Постачання інших сировинних товарів Росія прагне переспрямувати в Китай. Але чи потрібні Китаю додаткові обсяги російського нікелю в нових ринкових умовах? Швидше за все, ні. Співпраця з Індонезією дозволила йому самому стати нетто-експортером нікелю - вперше з початку цього століття.

Показово, що Путін, пропонуючи уряду РФ подумати над обмеженням поставок стратегічних сировинних товарів, застеріг, що "собі на шкоду тільки нічого не потрібно робити". У випадку з нікелем схоже, що застосовувати його як геополітичну зброю в нових умовах уже не вийде.