Чи місце в музеях мистецтву часів "третього рейху"
12 жовтня 2020 р.
Наприкінці вересня будівельники знайшли в саду Берлінського будинку мистецтв Далем дві скульптури митця Арно Брекера (Arno Breker). Він був одним із провідних скульпторів часів націонал-соціалізму та отримував багато замовлень від режиму, серед яких скульптури на вході до так званої нової канцелярії рейху та Олімпійського стадіону до ігор 1936 року. Попри це, і попри членство у нацистській партії НСДАП, Брекеру вдалося продовжити кар'єру і після Другої світової війни. 1991 року він помер у Дюссельдорфі.
Читайте також: Мистецтво під час Голокосту: "Але душа моя вільна"
Будинок мистецтва Далем був побудований як державне ательє спеціально для Брекера на околиці берлінського лісу Ґруневальд з 1939 по 1942 рік. Після війни кілька тижнів будівля була зайнята радянськими окупаційними військами, з весни 1945-го тут протягом року був офіс військової адміністрації США. Пізніше будинок було передано у муніципальне ведення Берліну. У 2015 році на цьому місці виник будинок мистецтва "Далем", присвячений німецькому післявоєнному мистецтву. У музеї виходять із того, що знайдені мармурові скульптури Брекера лежали під землею відтоді, як будинок залишила американська окупаційна влада.
Несподівана знахідка
Фахівцям вдалося ідентифікувати скульптуру. Нею виявилася мармурова пластика "Романішель" (на головному фото статті вгорі). Скульптура чоловічої голови у натуральну величину - портрет молодого рома, якого Брекер зустрів у 1920-ті роки у Парижі та який з'являється у багатьох його роботах пізнішого періоду. Чому Брекер виготовив скульптуру "Романішель" 1940 року, в час, коли тисячі ромів були депортовані та вбиті у концтаборах, досі не з'ясовано.
Читайте також: Чому нацисти забороняли "дегенеративну музику"
Творча директорка будинку мистецтв "Далем" Доротея Шене (Dorothea Schöne) у розмові з DW заявила, що не хоче виставляти скульптури на помости, а представити їх відвідувачам музею на дерев'яних палетах, які використовуються під час консервації мистецьких витворів. Завдяки цьому стає зрозуміло, що йдеться не просто про "дві знайдені скульптури", каже вона. Шене хоче уникнути перетворення виставкової зали на залу Брекера. "Брекер - суперечлива фігура. Більший за розміром музей, може, знайшов би кращий підхід до цього минулого, але ми не в змозі це зробити, адже можемо демонструвати максимум 30 робіт одночасно", - каже Шене.
Тисячі робіт в архівах
Витвори мистецтва, виготовлені на замовлення чи куплені нацистським режимом, належать до темних сторінок багатьох колекцій німецьких галерей та музеїв. Вони довгий час утримувалися від виставок за участі цих неоднозначних робіт, аби уникнути закидів у вихвалянні нацистського режиму чи, ще гірше, не спровокувати зборів неонацистів.
Багато цих побоювань справдилися у 1974 році, коли виставка "Мистецтво в "третьому рейху" - свідчення поневолення" у Франкфурті-на-Майні ще до відкриття викликала протести, петиції та критику з обох боків політичного спектру.
Майже 50 роками пізніше тисячі робіт часів націонал-соціалізму досі зберігаються у музейних архівах. Виставлені роботи Арно Брекера - лише останній приклад того, що у Німеччині виникла нова готовність шукати критичний підхід до мистецтва часів націонал-соціалізму. Музей німецької історії у Берліні зберігає 340 картин, а також понад 7000 друкованих графік, виготовлених на замовлення вермахту протягом Другої світової війни. Деякі з них можна побачити в онлайн-архіві, який налічує 12550 робіт. Вони належать до робіт, підготовлених до вісьмох профінансованих нацистами "Великих німецьких виставок мистецтв", які відбулися в Мюнхені з 1937 по 1944 роки. Там ці роботи були виставлені на продаж.
Як виставляти мистецтво часів нацизму?
Ціла низка виставок останніми роками була присвячена темі поводження з мистецтвом часів нацизму. "Проблематичні" роботи того часу були виставлені разом із біографіями митців, подробицями їхніх зв'язків із нацистським режимом та конкретними історіями самих робіт.
Читайте також: Нацистський артдилер і його колекція: кому дістануться картини?
Однією з перших була виставка "Традиція і пропаганда - оцінка подій" у 2013 році у Вюрцбурзі в "Культуршпайхері". Темою виставки було заснування колекції музею під час націонал-соціалізму в 1941 році разом із численними витворами мистецтва, які з них часів перебувають у власності музею, зокрема авторства Германна Ґрадля (Hermann Gradl) та Фердінанда Шпіґеля (Ferdinand Spiegel), а також інші, придбані на "Великих німецьких виставках мистецтва".
Інші музеї обрали схожий підхід для опрацювання зв'язків власних колекцій із націонал-соціалізмом. 2012 року Будинок мистецтва у Мюнхені, де й відбувалися "Великі німецькі виставки мистецтва" часів нацизму, показав виставку "Конфлікт історій: Будинок мистецтва та використання мистецтва з ідеологічною метою у 1937-1955 роках". 2016 у гамбурзькому вокзалі показали виставку "Нова галерея: чорні роки, історії однієї колекції 1933-1945 років".
А цьогоріч, до 1 листопада, у Музеї мистецтва Штутгарта триває виставка "Мрія про музей "швабського" мистецтва", тема якої - початок становлення музею у часи націонал-соціалізму та історія колекції.
Дискусія про поводження з мистецтвом часів нацизму ще попереду
Поки що вивчення мистецтва часів націонал-соціалізму обмежується музеями та галереями, які виставляють роботи тих часів у своїх колекціях. Ширша суспільна дискусія в сенсі опрацювання минулого ще попереду. Та є надія, що нове покоління кураторів, дослідників, істориків мистецтва та директорів галерей дасть такій дискусії новий поштовх. "Ми починаємо вигравати від нового покоління, яке не настільки емоційно прив'язана до цих часів, - каже Доротея Шене. - Вони нейтральніше підходять до цієї теми".